Часто доводиться чути, як люди нарікають: село зубожіло, роботи немає, чоловіки спиваються… Але розруха, як вірно підмітив класик – починається не з того що ззовні. Вона починається з голови; виє там кубло і починає плодитися.
Родючі, масні грунти Надзбруччя – є стратегічним багатством цього краю. Багатством, яке у поєднанні з чудовою природою Волочищини та багатою історичною спадщиною можуть стати капіталом мешканців Волочиської ОТГ.
У цьому переконаний член Подільсько-Галицько-Волинська гільдія , уродженець Тарноруди, краєзнавець і агроексперементатор Анатолій Резнік. Нещодавно пан Анатолій побував в Одесі, де ділився із одеськими аграріями та науковцями секретами картоплярства. А всього кілька днів тому приймав на своїх експерементальних полях у Тарноруді поважних гостей: Миколу Фудригу, кандидата сільськогосподарських наук, завідувача лабораторії селекції картоплі інституту картоплярства Національної Академії Аграрних наук України та Анатолія Борівського, кандидата сільськогосподарських наук, заступника директора інституту картоплярства з інноваційних технологій Національної Академії Аграрних наук. Мета візиту поважного панства – обмін досвідом та впровадження новітніх технологій у вирощуванні картоплі які направленні на формування потужної заглибленої кореневої системи. Мова аграріїв-науковців мало зрозуміла пересічним волочисцям. Зате ми усі чудово розуміємо, що таке добробут. Прикладно, на Тернопільщині давно і благополучно розвиваються цілі села, мешканці котрих вирощують помідори та огірки. Що заважає Волочиської ОТГ позиціонувати себе як регіону картоплярства? 
Пан Анатолій Резнік готовий ділитися і досвідом, і надбаннями з усіма, хто зацікавиться. Але поки що його лекції з картоплярства потрібні на півдні України, в Одесі. У рідному Волочиську його вважають більше диваком. А візит поважних профільних науковців пройшов абсолютно непоміченим для місцевої влади та місцевої преси.
Варто додати, що окрім наукової частини гості мали можливість більше дізнатися про історію Тарноруди. З провідником без перебільшенні у хащі історії Тарноруди, краєзнавцем Андрій Майхер гості побачили Тарнорудський костел Божої Матері Свіятого Скапулярія, палац Мордвінових, старовинні некрополі. Були вражені та одночасно розчаровані станом памяток, особливо на цвинтарях…
Однак великим позитивом є те, що по волі, поступово Тарноруда починає вимальовуватися, оживати. І це ще одне підтвердження того, що тільки громадські ініціативи можуть відкрити та засвітити її решті українців та світу.
Тарноруда оживає!
