Коли річка Збруч стала державним кордоном між Російською та Австрійською імперіями, виникла потреба не лише в митницях, але й в озброєній охороні. Митники збирали податки. Прикордонна варта стежила, щоб через річку не переходили непомітно. Це була різниця між фінансовим і військовим контролем — і саме тому застави стояли окремо від митних постів.

Окремий корпус прикордонної варти

До кінця XIX століття охорона кордону Російської імперії була розпорошена між різними відомствами: митними службами, козацькими частинами, місцевою поліцією. 15 жовтня 1893 року ситуація змінилася: указом імператора Олександра III було створено Окремий корпус прикордонної варти (ОКПС) — єдину військову структуру, підпорядковану Міністерству фінансів.

Корпус поділявся на округи, округи — на бригади, бригади — на відділи та загони. На Поділлі діяла Волочиська бригада — одна з тих, що охороняли південно-західну ділянку кордону з Австро-Угорщиною. До її складу входили дрібніші підрозділи, серед яких — Тарнорудський загін.

Тарнорудський загін

Загін у Тарноруді входив до 2-го відділу Волочиської бригади. Його завдання охоплювали ділянку Збруча з мостами, бродами та підступами до них. Місцевість тут була непростою для охорони: річка тече долиною, береги порізані ярами, у багатьох місцях є природні переправи, які місцеві добре знали, а прикордонники — ні.

Загін складався з кількох постів і сторожових веж, розташованих поблизу мостів і найважливіших бродів. На кожному посту — кілька вояків, озброєних гвинтівками, з обов’язком нести варту вдень і вночі, у будь-яку погоду. У 1900-х роках штат такого загону зазвичай налічував від 20 до 40 осіб, розподілених між постами.

Командири загону

Документи зберегли імена офіцерів, які очолювали Тарнорудський загін у різні роки. Усі вони були кадровими військовими, більшість — з дворянських родин, із досвідом служби на інших ділянках кордону.

Повсякденна служба

Служба прикордонника в Тарноруді не була парадною. Це була рутинна, часто монотонна робота: варти на постах, обходи берегів, перевірка документів у перехожих, затримання підозрілих, спостереження за переправами. Узимку — по льоду й заметах, улітку — по розмитих ґрунтових дорогах.

Затримання 1914 року

Один із задокументованих епізодів діяльності загону — справа Гершка Фішбейна, затриманого в Тарноруді в липні 1914 року. Чоловік 55 років був запідозрений у шпигунстві на користь Австрії.

Слідство не виявило достатніх доказів — у документах прямо зазначено про «необнаружение фактических данных». Проте Фішбейна все одно вислали у внутрішні губернії Росії. Таких випадків ставало дедалі більше: напередодні Першої світової війни прикордонні служби обох імперій працювали в режимі підвищеної підозрілості.

«Ввиду необнаружения фактических данных» — формулювання, яке часто зустрічається в справах 1914 року. Людину могли затримати лише за підозрою — і вислати без суду.

З матеріалів справи Гершка Фішбейна, липень 1914 р.

Перша світова: козаки на заставі

З початком Першої світової війни в серпні 1914 року ситуація на кордоні різко змінилася. Прикордонні загони перейшли в підпорядкування діючої армії. До Тарноруди прибули частини Уральського козачого полку, дислокованого в Гусятині.

Козацькі сотні виставляли застави вздовж Збруча, охороняли мости, перевіряли документи у солдат, затримували дезертирів і мародерів. Саме через Тарноруду, як відомо з документів, 12-й армійський корпус Російської імперії переправлявся на австрійський бік — у Галичину.

Так Тарнорудський загін перестав бути окремою структурою — він розчинився у фронтовій машині. Останні роки свого існування він уже не охороняв кордон, а воював.

Хронологія

1. 1893 Створення ОКПС Указом Олександра III утворено Окремий корпус прикордонної варти. Охорона кордону зосереджується в одному відомстві.
2. 1895 Перші офіцери Тарнорудський загін Волочиської бригади очолює ротмістр Андрій Ерігов.
3. 1900–1909 Тривале командування Аблова Петро Аблов, виходець із рязанського дворянства, очолює загін майже десять років. За цей час сформовано сталу структуру постів.
4. 1911 Полікарпович Останній відомий командир загону перед війною — Валентин Полікарпович.
5. липень 1914 Затримання Фішбейна У Тарноруді затримано Гершка Фішбейна, 55 років, за підозрою у шпигунстві. Доказів не знайдено, але людину вислано углиб Росії.
6. серпень 1914 Початок війни Через Тарноруду на австрійський бік переправляється 12-й армійський корпус. Загін переходить у підпорядкування діючої армії.
7. 1915–1916 Козацькі застави Уральський козачий полк тримає охорону Збруча, застави й патрулювання. Прикордонна варта як окрема структура вже не функціонує.
8. 1917 Кінець імперії Після Лютневої революції ОКПС припиняє існування як структура. Частину функцій перебирає УНР, згодом — інші держави.

Що збереглося сьогодні

• Будівля прикордонної застави Одноповерхова мурована споруда на території Тарноруди. Сьогодні в ній розміщується амбулаторія загальної практики — колишній пост продовжує виконувати функцію служіння місцевій громаді.
• Кам’яні підмурки сторожових постів Фрагменти споруд уздовж Збруча, які використовувалися для варти.
• Мости через Збруч Сучасні мости стоять на місцях, де століттями охоронялися переправи.
• Документи загону Архівні справи прикордонної варти, які зберігають імена офіцерів, командирів, затриманих.
• Місцеві топоніми Назви, пов’язані з прикордонною службою: «Завалля», «Вигнанка», «Юридика».

Як знайти

Кілька слів про пам’ять

Тарнорудський загін припинив існування понад сто років тому. Від нього залишилися архівні справи, імена офіцерів, кілька постів уздовж Збруча — і будівля, яка продовжує служити громаді. Це рідкісний випадок, коли військова споруда зберегла первісне призначення — служіння людям, лише в іншій формі.

Сюди варто приїхати, якщо цікавить, як улаштована механіка кордону — не в загальних описах, а в конкретних речах: де стояла варта, де були пости, як охороняли мости, як ловили контрабандистів. Це історія, яка залишилася у камені, документах і місцевих переказах.