
У селі Рожиськ, що неподалік Тарноруди, стоїть церква Св. Архистратига Михаїла, побудована ще у 1882 році. Поряд збереглася крипта роду Розвадовських, що має вигляд каплички.
Саме у цій крипті було поховано місцевих поміщиків Казимира і Анну Розвадовських. Казимир Розвадовський – легендарний полковник і добрий друг не менш легендарного Тадуеша Костюшка. Напис польською на мавзолеї говорить, що вони обоє добре прислужились Вітчизні. На фронтоні гробівця вибито дату його побудови – 1863 рік.
Вже на старості літ Казимир Розвадовський, сильно туживши за другом, який помер 15 жовтня 1817-го року, задумав встановити пам’ятник – погруддя Тадеушу, і місцем для цього було обрано Тарноруду. Встановили згідно волі Розвадовського даний пам’ятник на площі Ринок, неподалік від міської управи та біля входу до церкви костелу Св. Станіслава. Памятник мав висоту біля двох метрів а на його верхівці було встановлене погруддя Костюшка.
Що до історичної персони Тадеуша Костюшка – він є добре відомим не лише в Польщі, у Європі, але і в Новому світі. Поляки вважають його своїм національним героєм, тому що він очолив повстання, яке мало на меті порятунок Речі Посполитої. Водночас він є Почесним Громадянином Франції та США. Дійсно, Костюшко чимало прислужився для здобуття американцями своєї незалежності. До сьогоднішнього дня в американській військовій академії, у Вест-Пойнті, зберігся йому пам’ятник, і молоді курсанти вшановують пам’ять героя. Очолюване Костюшком повстання в Польщі відвернуло на певний час консервативні режими Європи від революційної Франції, проти якої ними готувалася експансія. У певному сенсі можна говорити, що Костюшко врятував французьку революцію.
У Тарноруді ж пам’ятник простояв до приходу «совітів» а після встановлення радянської влади погруддя героя скинули. Але сама основа памятника – стела – дивом вціліла. В такому вигляді основа простояла до часів проголошення Незалежності України. У 2000-му верх стели переробили і встановили хрест, але через це пропорційність композиції була втрачена і стела вже не має того первозданного вигляду. Адже спочатку її прикрашало погруддя національного героя Польщі, Почесного Громадянина США та Франції Тадеуша Костюшка.
підготував: краєзнавець Андрій Майхер
2016
“…Український корабель плив повними вітрилами під вітром Реформації і спустив вітрила, коли цей вітер опав…”
М. Грушевський
Сьогодні мала чудове спілкування зі служителем Церкви віри Євангельської п’ятидесятників Богдан Левицький. Спілкувалися про визначну дату, котра змінила життя Європи назавжди. Її відзначатимуть усі протестантські євангельські конфесії – 500-річчя Реформації. Та про те як може протестантська спільнота Волочищини репрезентувати громаді сутність цієї події, її непересічне духовне значення, тим більше, що Президентом України Петро Порошенко вже підписано Указ про відзначення #R500 на Всеукраїнському рівні.
Не є секретом, що європейська цивілізація, складовою якої є й наша держава бере свої витоки саме з ідеалів Реформації. Людьми, що знали Біблійного Бога розбудовувалися Сполучені Штати Америки. Але й Україна не стояла осторонь світового реформаційного руху.
Великим відкриттям та прозрінням для багатьох українців стане той факт, що Реформація на Україні почалася, як гадає більшість, не з візитів німецьких та американських проповідників у 90-х. І навіть не на поч. ХХ століття, з поневірянь віруючих віри Євангельської у сибірських таборах. Почалася вона, як і у всьому світі – на поч. XIV століття. І одним із найяскравіших зразків вітчизняного аналізу тадослідження цього процесу є праця Михайла Грушевського “З ІСТОРІЇ РЕЛІГІЙНОЇ ДУМКИ НА УКРАЇНІ” РЕФОРМАЦІЯ ТА ЇЇ ВІДГОМІН НА УКРАЇНІ.http://reformed.org.ua/3/46/Grushevskiy Ознайомлення з цією важливою темою буде цікавим для кожного.
“У середині XVI століття Польсько-Литовська держава стала пристановищем євангельських доктрин з цілого світу…. Польсько-литовські землі, в тім і Західньо-українські та Білорусь, укрились доволі значною сіткою євангельських громад ріжних конфесій….
Український корабель плив повними вітрилами під вітром реформації і спустив вітрила, коли цей вітер опав і не стало ні цих сміливих союзників, ні їх бадьорих прикладів!” – написав у своїй праці Грушевський.
Реформація є поверненням людини, церкви, суспільства до біблійних стандартів, як до єдиного Центру і Сенсу християнської віри.
Цього як ніколи потребує кожна українська громада.
Приєднуйтеся до тегу #R500
У центрі міста Волочиськ, з нагоди 25-річчя з Дня проголошення Незалежності нашої держави з’явилася ТЕРИТОРІЯ СВОБОДИ та МІСТО ПРОФЕСІЙ!
Як завжди, Самопоміч Волочиськ, Вечірні новини газета для усієї родини, курси іноземних мов “Let’s Do” та волочисців з активною
громадянською позицією об’єднали зусилля для створення нового цікавого дитячого мистецького дійства- місця інтелектуального дозвілля для маленьких та юних волочисців!
Цікаві дитячі професійні локації – Пожежна служба, Редакція газети, Лікарня, Художня майстерня, Рукоділля і, нарешті, Мерія розташувалися як завжди на ТЕРИТОРІЇ СВОБОДИ – майданчику поряд з пам’ятником Т.Г. Шевченка. Дітлахи мали нагоду
дізнатися більше та приміряти на себе професії пожежника, журналіста, художника, спортсмена, лікаря та навіть мера й депутатів нашого міста . Під час дитячого свята за головування члена Самопоміч Волочиськ, секретаря ради Alina Koval відбулося три імпровізованих сесії Волочиська Міська Рада, де наші юні депутати підготували цілком пропозиції та рішення про те, що необхідно зробити у Волочиську для діток та їх батьків. Аліна
Володимирівна обіцяла, що обов’язково передасть ці серйозні напрацювання чинному меру міста .
У локації Лікарня секрети медицини відкривала дітлахам лікар волочиської лікарні, Nadezhda Shuran . У локації Редакція газети з юними журналістами працювала редактор Вечірні новини газета для усієї родиниЛора Підгірна.
Волочські МНС-ники на чолі із своїм командиром, Олегом Штанкевичем вчили усіх охочих роботи пожежників.
Роботу художньої майстерні та локації Рукоділля забезпечили Людмила Панфилова Вадим Костюк. Фото- та відео-зйомку дійства – Андрій Майхерта Володимир Черніков. Транспортні перевезення, встановлення звуко-апаратури, наметів та всього необхідного Олег Панфилов та багато інших наших друзів.
На кожній із професійних локацій дітки отримували заробітну платню у грошових одиницях – “талантах”, яку могли обміняти на цінні подарунки у крамничці МІСТА ПРОФЕСІЙ.
Генеральним Партнером заходу стала відома українська торгівельна марка Ласунка, яка, власне і презентувала діткам подарунки.
На завершення мали нагоду послухати авторські патріотичні пісні
у виконанні талановитого волочисця Анатолій Резнік.
Свято вдалося яскравим, насиченим та цікавим! До нових зустрічей, друзі! Наступного разу обов’язково підготуємо не менш цікаве дійство!!!
Разом із нашим невгамовним краєзнавцем Андрій Майхер
ініціативна група ГО Подільсько-Галицько-Волинська гільдія продовжує відкривати історичну Тарноруду усім бажаючим. Цього разу бажаючими стали хлопці і дівчата із спортивного клубу ПройдиСВІТ (м.Волочиськ). Треба зазначити, що на протязі
липня це вже третя повноцінна екскурсія до славетного містечка маршрутом “Тарноруда. Слідами Бога”. Старовинні некрополі,
гвинтові сходи костелу Св. Станіслава, таємничі підземелля і крипти костелу Божої Матері Святого Скапулярія, хата Бернарда Халперна, маєток Мальчевських-Мордвінових а ще – нова локація, де наші мандрівники зупинилися
для привалу та пікніка. Її ми вирішили популяризувати, як територію для відпочинку – місце, де колись у XVIIIст.у Тарноруді розміщувалася стара
пивоварня. До речі, сам пивовар похований на православному некрополі, під дивним “мальтійським” хрестом. Надпис на його могилі зроблено саме українською, а не польською чи російською!
Отож – враження мандрівників – бомбезні! Всі зморені але щасливі повернулися верхи на великах до Волочиська.
Ну а ми продовжуємо працювати над проектом “Тарноруда”. І скоро, маємо надію, це будуть не лише екскурсії! Далі буде!
Вечірні новини газета для усієї родини спільно із навчальними курсами “LET’S DO” запрошує волочиських школярів від 9 до 17 років на заняття журналістики та письменницької майстерності! Цікаві інтерактивні заняття, навчання у режимі роботи справжньої редакції, майстер-класи від спеціально запрошених професійних українських журналістів, стажування у глянцевому інформаційному виданні Вечірні новини газета для усієї родини !!!
Також запрошуємо дівчаток та хлопчиків до навчання у студії панянок та джентльменів! Гарні манери та етикет, вміння поводити себе у товаристві, власний стиль, історія моди, мистецтво, музика, література – усе, що необхідно знати юним панянкам та джентльменам!
НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЧАС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ДОЗВІЛЛЯ!!!
Зовсім скоро наступить осінь, а з початком осені і відкриття нового сезону Літературних побачень за філіжанкою кави у Волочиську від авторського проекту Літературний туризм.
Отож, цієї осені на поціновувачів читання та книги чекають по-справжньому королівські подарунки! Зустріч із бомбезними, відомими українськими письменниками:
– Галина Вдовиченко ( заступник головного редактора улюбленої газети «Високий Замок» online, журналіст, письменниця)
– Богдан Коломійчук( український Конан-Дойль, автор ретро-детективів та історичних романів)
– Сімона Вілар (Наталя Гавриленко) (авторка істрично-авантюрних романів, ТОП-авторка Клубу Сімейного Дозвілля)
– Наталя Гурницька ( відома українська письменниця,авторка історично-любовної прози)
Друзі, і це ще не весь перелік!
Також у планах візит Матічин Ярослави з презентацією нового історично-авантюрного роману поки що під робочою назвою “Лицар Крові і танець Чуми” (Лицар Крові чи у всі часи була…. війна і чума).
Словом, друзі, слідкуйте за анонсами і івентами від Літературний туризм! Приймає шановних гостей й усіх поціновувачів Літературних побачень мистецька смачна візитка нашого міста -кафе-бар “Гриль”.
Літературні побачення проходитимуть за підтримки ГО Подільсько-Галицько-Волинська гільдія, Самопоміч Волочиськ, Вечірні новини газета для усієї родини та ПП Promo Lux
Як завжди, ВАС чекає зустріч з письменниками, можливість придбати твори авторів, автограф-сесія, фото-сесія, та afterparty!
До зустрічі, друзі!
Анатолій Резнік. Картоплярство – як одна із можливостей для Волочиської громади
бульбоутворення і не входять у період спокою. Відомо, що картопля призупиняє свій ріст і приріст картоплин при t +25, а при +30 і вище настає період спокою, що негативно впливає на лежкість картоплин і непроростання вічок при посадці і інші негативні фактори, що впливають на виродження насіневого матеріалу. Якщо рослина вирощується за традиційною технологією і її коренева система сформована поверхнево, то при відсутності опадів і пересушуванні верхнього шару грунту ріст її призупиняється. Якщо ж до того всього додати ще й високу температуру грунту — тоді рослина не тільки переходить у період спокою — вона гине, а картоплини від впливу високих температур в”януть, вироджуються, втрачаючи здатність випускати вічка, або утворюють ниткоподібні пагінці. 
тел. 0987794349
ел. адр. rieznik_anatolii@mail.ru
сайт: www.kartoshka.biz.ua
Краєзнавча екскурсійна поїздка для волочиських школярів до історичної Тарноруди
[vc_row][vc_column][vc_column_text]
Отже…. Тарноруда. У не такому вже й далекому минулому – ошатне містечко на рубежі Поділля й Волині. Настільки прогресивне, потужне та самодостатнє у своєму бутті, що новоявлена совєцька власть грабувала, нищила та стирала його з лиця землі нещадно; обдерла золото з його храмів, загубила життя не одного з його мешканців. Однак, і в наш час нищення Тарноруди свідомо чи несвідомо продовжується не менш “ефективно” та цілеспрямовано.
Історичні пам’ятки районним відділом культури до цього часу не інвентаризовані та не паспортизовані а ті хто цей процес так і не спромігся налагодити – не несуть жодної відповідальності. З уст тарнорудських представників влади та інтелегенції чуємо лише слова байдужості, недостатку та рецесії ; очікування, що ось хтось прийде та щось вділить: шматок лінолеуму, мішок цементу, тощо. Попри все Об’єднання Самопоміч Волочиськ спільно з ініціативною групоюПодільсько-Галицько-Волинська гільдія розпочавши проект “Тарноруда” вбачає за необхідність подальшу популяризацію історичної спадщини цього населеного пункту, надання публічності його проблем та потреб та продовжує усіляко популяризувати історію колишнього містечка з Магдебурзьким правом, управителями якого були Мальчевські – прямі нащадки саксонських курфюрстів, а на печатці міської управи зображувалася Свята Маргарита, покровителька Шотландії.
Одним із таких заходів є недільна екскурсійна поїздка до Тарноруди для волочиських школярів-старшокласників, спільно організована за ініціативи й підтримки Самопоміч Волочиськ, Подільсько-Галицько-Волинська гільдія, громадської діячки Alina Koval, підприємця-перевізника Валерія Смутницького. Школярі пройшлися екскурсійним маршрутом,відвідали старовинні некрополі, костел Святого Станіслава та Божої Матері Святого Скапулярія.
Одним з пунктів нашого маршруту була школа с. Тарноруда. Для юних туристів – ще один об’єкт, котрий вони розглядали з неприхованою цікавістю. І водночас – це ще один приклад байдужого ставлення громади до власної історії. Сподівань, що хтось прийде і все зробить за них.
Сама по собі сільська тарнорудська школа, що розміщена у розкішному старовинному маєтку Мальчевських-
Мордвінових дійсно, за словами її директорки виживає. Після екскурсії ми, дорослі, мали спілкування з директоркою і почули тільки слова безнадії та рецесії. Причина у тому, що керівництво школи бачить виключно насущні шкільні проблеми і не усвідомлює, що статус цього навчального закладу, котрий працює в стінах історичної архітектурної пам’ятки ВЖЕ докорінно відрізняє його від статусу звичайних сільських шкіл, яких владі звично тримати на голодному пайку. До того ж сама директорка школи є депутатом міської ради і це, звісно, при її бажанні та відповідній наполегливості дає можливість діяти самостійно та максимально ефективно. Прикро бачити в історичних приміщеннях недопустимі бетонні стяжки на підлозі. Тим часом у коридорі на першому поверсі збереглися автентичні венеціанські кахлі, а на другому – старовинний паркет. У кількох місцях він потребує негайної реставрації. Автентичними є і вхідні двері з різьбленням, вкриті жахливою коричневою фарбою.
Відверто кажучи було сумно все те споглядати. Але чи насправді ці депресивні настрої є вироком? Вирішують, насправді, самі люди. Що б їм не говорили “згори” та які “вказівки” не давали.На завершення ми вирушили до місця, де колись, у XVIII столітті знаходилася стара пивоварня і там розбили імпровізований табір. Смакували канапками, свіжозвареною юшкою із свіжої річкової риби та смачними шоколадними круасанами, відпочивали, фотографувалися, спілкувалися.
Школярі та навіть присутні на екскурсії вчителі історії були щиро здивовані побаченим та почутим, бо вперше дізналися про Тарноруду як про село з таким потужним і славним історичним минулим…
А тим часом, проект “Тарноруда” продовжується.
Далі буде!
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row][vc_row][vc_column][vc_gallery interval=”3″ images=”3934,3933,3932,3931,3930,3929″ img_size=”large”][/vc_column][/vc_row]
Не Святою Агатою єдиною…
Історія нашої Тарноруди не перестає вражати, дивувати за захоплювати. І чим глибше занурюєшся в неї, тим більше розумієш, що вона таки направду легендарна. Така, якою не соромно поділитися із світом.
Подільсько-Галицько-Волинська гільдія взяла на себе місію усіляко практично сприяти збереженню історичної спадщини Волочищини і ось, рухаємося, друзі. Правда, все відбувається так наче усі легенди Тарноруди, уся її славна минувщина тільки й чекали, поки знайдуться ті, хто зацікавиться ними і самі почнуть промовляти до нас…. Все наче за “Баладою о времени” Висоцького:
Время подвиги эти не стерло:
Оторвать от него верхний пласт
Или взять его крепче за горло –
И оно свои тайны отдаст.
Упадут сто замков и спадут сто оков,
И сойдут сто потов целой груды веков…
А ось і головна інтрига: як гадаєте, що поєднує середньовічну шотландську королеву Маргариту, канонізовану у 1250-му році та визнаною Папою Римським небесною покровителькою Шотландії й нашу Тарноруду ?
А ось і розгадка:
Свята Маргарита Шотландська насправді доводилася онукою нашому руському князеві, тестеві усієї тогочасної Європи Ярославу Мудрому, І відповідно була донькою руської князівни Агафії Ярославни та англійського короля Едварда-Вигнанця.
В результаті посягань на англійський престол норвежця Гаральда ІІІ Сігурдссона королівська родина Маргарити переховується у Шотландії і там, близько 1069-го року юна Марго була видана за шотландського короля Малкольмома III, відповідно ставши королевою Шотландії.
Маргарита народила Малькольму восьмеро дітей, четверо з яких один за другим ставали королями Шотландії; один із синів Маргарити, Давид, був канонізований, як і мати, католицькою церквою, а дочка , принцеса Матильда, вийшовши заміж за англійського короля Генріха I і стала пра-бабцею легендарного англійського короля Річарда Лев’яче серце.
Та поверенімося до самої Святої Маргарити Шотландської.
Благочестива королева Маргарита опікувалася церквою й ченцями. З її діяльністю пов’язано проникнення на північ Європи лицарської англо-французької культури, котра захопила терени усєї Европи і втримувала позиції аж до XVI століття.
Королева Свята Маргарита і до сьогодні у Шотландії надзвичайно відома та шанована.
Ім’я Маргарити присвоєно найдавнішій будівлі Единбурга та каплиці королівського замку. Університетський коледж в Единбурзі також названо на її честь. Її прах упокоєно поряд із прахом чоловіка-короля у Данфермлинському абатстві. А 16 листопада – дата смерті Маргарити вшановується шотландцями як День Святої Маргарити, Патронеси Шотландії.

ілюстрація Малькольм III и Маргарита Шотландська на сторінці гербовника шотландської королеви Марії Стюарт (1562 р.)
Разом із тим, через багато століть, у містечку Тарноруда на Волочищині міська управа мала власну символіку – печатку із зображенням жіночої постаті з хрестом у руці – найімовірніше – Святої Маргарити Шотландської. Відбиток цієї печатки, датований 1870р-ми роками і сьогодні зберігся в колекції документів відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера.
Сьогодні, від імені ініціативної групи Подільсько-Галицько-Волинська гільдія я звязалася із Львівською науковою бібліотекою ім. В.Стефаника, завідувачкою відділу рукописів, пані Мирославою Дядюк аби уточнити, чи направду у біблотеці зберігається колекція документів Антонія Шнайдера а серед них – і відтиск таємничої тарнорудської печатки із зображенням Святої Маргарити Шотландської.
Вже за кілька днів матимемо фото-копію документа і я обов’язково викладу її тут, на офіційній сторінці Подільсько-Галицько-Волинська гільдія та на офіційному порталі ГО.
Проте отриманням копії відтиску тарнорудської печатки наші пошуки не завершаться. Адже згадки про тарнорудську печатку з Св. Маргаритою мали б знайтися і в інших документах того часу; могли б залишитися якісь ледь-помітні сліди і в самій Тарноруді…
Не дає спокою і запитання, чому саме Свята Маргарита зображена на тій печатці. Яким саме чином історія шотландської святої покровительки переплітається із історією нашої Тарноруди.
Зрозуміло тільки одне:усе у цьому світі замішане з однієї глини. Далеке набагато ближче до нас, ніж ми думаємо, а світова історія людства складається із таких ось тоненьких штрихів, доль, історій , в яких вплетена наша Україна-Русь і навіть маленька Тарноруда – колись славне та легендарне містечко…
Повторюся, що на тлі того, що нам уже відомо про Тарноруду – це вже не просто дивує а захоплює!!!
Щира подяка історику та краєзнавцю Андрій Майхер за розкручування нового витка та нової історії про Тарноруду….
Далі буде…
Часто доводиться чути, як люди нарікають: село зубожіло, роботи немає, чоловіки спиваються… Але розруха, як вірно підмітив класик – починається не з того що ззовні. Вона починається з голови; виє там кубло і починає плодитися.
Родючі, масні грунти Надзбруччя – є стратегічним багатством цього краю. Багатством, яке у поєднанні з чудовою природою Волочищини та багатою історичною спадщиною можуть стати капіталом мешканців Волочиської ОТГ.
У цьому переконаний член Подільсько-Галицько-Волинська гільдія , уродженець Тарноруди, краєзнавець і агроексперементатор Анатолій Резнік. Нещодавно пан Анатолій побував в Одесі, де ділився із одеськими аграріями та науковцями секретами картоплярства. А всього кілька днів тому приймав на своїх експерементальних полях у Тарноруді поважних гостей: Миколу Фудригу, кандидата сільськогосподарських наук, завідувача лабораторії селекції картоплі інституту картоплярства Національної Академії Аграрних наук України та Анатолія Борівського, кандидата сільськогосподарських наук, заступника директора інституту картоплярства з інноваційних технологій Національної Академії Аграрних наук. Мета візиту поважного панства – обмін досвідом та впровадження новітніх технологій у вирощуванні картоплі які направленні на формування потужної заглибленої кореневої системи. Мова аграріїв-науковців мало зрозуміла пересічним волочисцям. Зате ми усі чудово розуміємо, що таке добробут. Прикладно, на Тернопільщині давно і благополучно розвиваються цілі села, мешканці котрих вирощують помідори та огірки. Що заважає Волочиської ОТГ позиціонувати себе як регіону картоплярства? 
Пан Анатолій Резнік готовий ділитися і досвідом, і надбаннями з усіма, хто зацікавиться. Але поки що його лекції з картоплярства потрібні на півдні України, в Одесі. У рідному Волочиську його вважають більше диваком. А візит поважних профільних науковців пройшов абсолютно непоміченим для місцевої влади та місцевої преси.
Варто додати, що окрім наукової частини гості мали можливість більше дізнатися про історію Тарноруди. З провідником без перебільшенні у хащі історії Тарноруди, краєзнавцем Андрій Майхер гості побачили Тарнорудський костел Божої Матері Свіятого Скапулярія, палац Мордвінових, старовинні некрополі. Були вражені та одночасно розчаровані станом памяток, особливо на цвинтарях…
Однак великим позитивом є те, що по волі, поступово Тарноруда починає вимальовуватися, оживати. І це ще одне підтвердження того, що тільки громадські ініціативи можуть відкрити та засвітити її решті українців та світу.


