Попівці

Село знаходиться на півночі громади. Воно розташоване на витоках багатьох струмків, які в селі зливаються в один струмок, котрий не зв’язаний з якоюсь річковою системою.

01. Від Попівського Хутора до села

Попередником села був Попівський Хутір, який вперше згадується на початку XVI ст., у ньому було 40 дворів. В 1601 році його спустошили і спалили татари. Хутір належав князю Острозькому до 1620 року і входив до складу так званої Острозької ординації. У 1733 році він дістав назву села Попівці й після смерті останнього ордината Острозького князя Януша Олександра Сангушка дістався пану Вільчопольському.

В XIX ст. село належало до Купільської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії Російської імперії. На початку XIX ст. в селі було 400 жителів. У 1887 році чисельність жителів збільшується до 731, а в 1895 – до 783.

Дерев’яна церква Св. Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова була споруджена у 1779 році на кошти поміщика Вільчопольського, в 1832 році її приписали до церкви с. Великі Жеребки. М. І. Теодорович писав, що у 1899 році церква була дуже бідна і напівзруйнована. Її розібрали і в 1905 році спорудили нову, дерев’яну, на кошти прихожан. Церковно-парафіяльна школа розташована в приміщенні колишньої корчми, у 1895 році в ній навчалися 40 хлопчиків. Навчав їх псаломщик М. Лотоцький.

Приблизно в 1840–1850 роках село опинилося під владою поміщика Івановського, дочка якого була одружена з польським обивателем Рогозінським. Дочка Рогозінських, Марина, одружилась із поміщиком села Вовківці Скібінєвським. В 1890 році син подружжя Скібінєвських одержав у спадок від батьків землю у Попівцях.

02. Революція, колективізація та Голодомор

Під час революції 1917 року селяни Поповець поділили між собою поміщицьку землю та все майно. У поміщицькому будинку розмістили сільську школу. Під час Громадянської війни селяни терпіли знущання, екзекуції, контрибуції від війська УНР та польських окупантів. Цілий ряд молодих селян пішли добровільно в ряди Червоної Армії. Після того, як Червона Армія восени 1920 року витіснила за р. Збруч у Польщу залишки війська УНР, в краї встановився мир. Селяни приступили до відбудови розореного війною господарства.

У 1923 році в селі створили комсомольський осередок, першими, хто вступив до нього були В. П. Ющук і В. Волковинський. Бідні селяни бачили вихід з важкого становища у колективній праці на землі і у 1928 році організували Товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ). Організаторами товариства були С. Л. Шевчук і П. Ющук. Восени 1929 року в селі організували колгосп «Жовтнева перемога».

Невміння керівництва колгоспу і районної влади організувати виробничий процес в колективному господарстві, перегини у такій важливій справі привели до того, що у 1930 році колгосп залишила значна частина його членів, і лише восени положення стабілізувалося. Головою колгоспу обрали С. Л. Шевчука. Першими членами КП(б)У в 1933 році у селі були С. Л. Шевчук, А. В. Малий, С. А. Соколюк, П. В. Кібцар.

У 1932–1933 рр. попівчани пережили страшний голод. Очевидці Л. П. Ковальчук (1919 р. н.), А. А. Ющук (1915 р. н.), Г. К. Горбатюк (1925 р. н.) згадують, що причиною голоду була посуха, низький врожай і те, що влада забирала все зерно з колгоспу і в одноосібників. Останні страждали найбільше. У колгоспників зерно не відбирали, два рази на день їх годували в полі. З чужих сіл приходили бригади шукати зерно у Попівцях, а попівські – в чужих селах. Дозволялося збирати в полі колоски. В селі у 30-х роках люди від голоду не помирали.

У 1935–1940 рр. колгосп «Жовтнева Перемога» вважався одним з економічно сильних господарств. У 1940 році урожай зернових становив 19 ц з га.

03. Друга світова війна та повоєнна відбудова

Під час Другої світової війни село окупували нацистські загарбники 5 липня 1941 року. Німці забирали з села хліб та інші продукти, худобу. Працездатне населення насильно вивозили на каторжні роботи в Німеччину. Наприкінці 1942 року радянський офіцер М. Старинець (кличка «Іванов»), що втік з полону, організував партизанський загін в складі 15–20 бійців у Шмирківському лісі. За сміливість і відвагу в боротьбі з ворогом народні месники були нагороджені урядовими нагородами. Радянські воїни звільнили село від нацистів 5 березня 1944 року.

Окупанти завдали великої шкоди громадському і особистому господарству села. Орні поля були в запущеному стані, техніки не було, тяглової худоби не вистачало. Поступово трудомісткі процеси у колгоспному виробництві виконували з допомогою машин. Помітно збільшувалася врожайність сільськогосподарських культур, зростало колгоспне стадо. Якщо у 1945 році врожайність зернових становила 11,5 ц з га, то у 1953 році – 13,7 ц.

У 1951 році колгоспи сіл Собківці і Попівці об’єдналися у один колгосп з центром в Попівцях. Будівництво виробничих та адміністративних приміщень розпочалося у цьому ж році, до 1963 року спорудили багато важливих об’єктів: у 1955 році збудовано свинарник, у 1957 році – гараж, у 1961 році – другий свинарник, корівник, у 1963 році – корівник, приміщення лікарні, дитячі ясла, розпочалося будівництво сільського будинку культури. Паралельно велося житлове будівництво: у 1953–1963 рр. збудовано 27 цегляних будинків для 55 сімей. В селі працює бібліотека, відділення зв’язку.

Влітку 1963 року до колгоспу «Жовтнева перемога» був приєднаний колгосп с. Великі Жеребки «Червоний хлібороб». Село Собківці стало другою, а с. Великі Жеребки – третьою рільничою бригадою колгоспу. В листопаді цього ж року була створена Поповецька сільська рада, яка об’єднала три населені пункти: Попівці, Собківці, Великі Жеребки. Село електрифіковане 1966 року. На початку 70-х років с. Собківці включене до складу с. Попівці.

04. Сучасність

На початку 1990 року відбулося роз’єднання колгоспу «Жовтнева перемога» на два колгоспи: «Жовтнева Перемога» у Попівцях та ім. Шевченка у Великих Жеребках. У 1995 році колгосп перетворили у колективне сільськогосподарське підприємство «Жовтнева перемога», яке пізніше реорганізоване в СВК «Поповецький». У 2004 році СВК «Поповецький» занепало і припинило своє існування, власники земельних наділів передали їх у оренду приватному підприємству «Аграрна компанія».

У 1963–1995 рр. головами колгоспу у с. Попівці працювали Л. О. Садовський, І. Н. Якобчук, М. П. Сліпчук, П. І. Богай, В. І. Чиж, М. П. Кривун, М. П. Кожелюк. У 1963–2002 рр. головами Поповецької сільської ради обиралися Ф. В. Михалюк, В. П. Губай, Я. В. Ковальчук. У 2002 році сільським головою обраний Г. В. Рейтаровський. У 2006 році відкрито дитячий садок.

Кількість населення у Попівцях в 1999 році – 478 чоловік, 2003 році – 500 чоловік, 2005 році – 465 чоловік. 15 листопада 2005 року відзначила свій 100-літній ювілей жителька села Рудюк Марія Василівна.