Мислова

Село розташоване на лівому березі річки Збруч, поблизу шосе Хмельницький — Тернопіль, на відстані 1,5 км від південної околиці Волочиська. Біля села виявлено залишки семи стародавніх поселень.

01. Давня історія, легенда та перші згадки

Біля села виявлено залишки семи стародавніх поселень. Поселення раннього залізного віку було розташоване на північ від шосе на Тернопіль, на низькому березі Збруча, поселення бронзового віку знаходилося на високому березі між єврейським кладовищем і будкою газопроводу. Тут плуги виорюють уламки глиняного посуду та крем’яні знаряддя. Залишки п’яти інших поселень середнього кам’яного віку, мідно-кам’яного, бронзового віку, черняхівської культури та давньоруського часу виявлені на південь від села вздовж берега Збруча.

Від покоління до покоління переходить цікава легенда про село Мислова. Давним-давно, ще з незапам’ятних часів, росли у цій місцевості густі незаймані ліси. В цій діброві привільно і мирно вживалися бурі ведмеді, стрункі олені та граціозні лані, зграї сірих вовків та диких собак. Одного дня, переслідуючи пораненого оленя, забрів якось сюди Ант, мисливець слов’янського племені, йому сподобалась ця місцевість, й він залишився тут жити. Село на честь свого першого господаря, мисливця Анта, почали називати Мисловою.

Вперше поселення Мислова згадується в акті про поділ володінь князя Збаразького між синами від 9 липня 1463 року. Біля села проходив великий торговий шлях із Заходу на Схід, тому воно зазнавало частих набігів татар та інших завойовників.

02. Від Речі Посполитої до Російської імперії

З 1569 року Мислова входила до Кременецького повіту Волинського воєводства Королівства Польського і розташовувалося по обох берегах р. Збруч. Земля в селі належала польським панам, котрі жорстко експлуатували селян-кріпаків. Селяни зазнавали не лише соціального і національного гніту, поляки насаджували серед них католицизм. Панщина тривала 3–4 дні на тиждень. На користь землевласника селяни виконували безліч різних робіт. За непослух їх жорстоко катували, забороняли відправляти православні церковні обряди. Тому жителі Мислової приймали активну участь у Визвольній війні українського народу, починаючи з 1648 року. Збереглися перекази про вихідців з села козаків Івана Малащука, Кирила Коржанівського, Якима Павенського, Матвія Нечипорука.

Після третього поділу Польщі у 1795 році правобережна частина села відійшла до Австрії, а лівобережна — до Російської імперії. Мислова входила до Волочиської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії. З цього часу на карті з’явилися два села з однією назвою.

Після скасування кріпацтва у 1861 році селяни стали вільними, але повинні були викупити у поміщика свої наділи землі. Все життя селян пореформеного періоду проходило у боротьбі за землю. Один селянський двір володів 3–5 десятинами землі. Більша частина землі у селі належала поміщиці графині А. Ледуховській, котра жила у Волочиську. На своїх убогих наділах селяни не могли звести кінці з кінцями і змушені були наймитувати у Ледуховської за 14–20 копійок в день.

У 1887 році в селі проживали 396 чоловік. У 1865 році відкрилася двокласна церковно-парафіяльна школа. В 1871 році в школі навчалися 5 дівчаток і 14 хлопчиків. У 1916 році школа була вже чотирикласною, в ній навчалися 37 учнів. Вчителювали в цей час Д. В. Деркачук, Ф. З. Мосьонз, В. П. Коломийчук. Серед дорослого населення були такі, що вміли читати і писати, наприклад, С. Мельник, П. Любар, Г. Малащук, П. Яцишин. Медичну допомогу хворим надавав фельдшер Фогельман Гершко з сусіднього села Фрідріхівки.

З початком Першої світової війни, у 1914 році в російську армію були мобілізовані з Мислової Г. Яцишин, Л. Стасюк, К. Стасюк. За хоробрість на фронті вони були нагороджені Георгіївськими хрестами.

03. Революція, колективізація та Друга світова війна

Звістку про перемогу революції в Петрограді в село принесли солдати 1-го гвардійського корпусу, котрий дислокувався в Тарноруді. Селяни приступили до поділу поміщицької землі, але в лютому 1918 року в Мислову вступили підрозділи австро-німецької армії. Вони відновили старі порядки, встановили жорсткий окупаційний режим. Навесні та влітку 1919 року на річку Збруч вийшли частини 1-ї Української армії під командуванням Антонова-Овсієнка, і відновили радянську владу. Пізніше радянські війська відступили, оскільки з півдня наступала Біла армія. З Підволочиська на їх місце прийшли частини війська УНР і Української Галицької армії (УГА), котра відступала з Галичини під натиском польської армії. У 1920 році наш край окупували поляки. І лише в листопаді 1920 року, після жорстоких боїв, радянські війська витіснили поляків та військо УНР за Збруч і встановився мир у нашому краї. По Збручу проліг державний кордон, біля Мислової розташувалась прикордонна застава.

В липні 1921 року в селі був створений комітет незаможних селян, відновилося навчання в школі, яке проводилося двома мовами: українською і польською. Відкрився клуб і хата-читальня. Активно працював лікнеп, де неписьменні дорослі жителі села навчалися читати і писати. Значну допомогу робочою силою, медикаментами і тяглом в період налагодження господарського і культурного життя надавала прикордонна застава. В свою чергу селяни допомагали прикордонникам охороняти кордон.

У другій половині 1926 року в Мисловій створено партійний осередок в складі 5 комуністів та комсомольську організацію в складі 3-х комсомольців. Влітку 1929 року 12 бідняцьких господарств об’єдналися в артіль, усуспільнили коней, корів, сільськогосподарський реманент, збудували конюшню, корівник, склад для зерна. В 1930–1931 роках, обкладаючи селян непосильними податками, встановивши терор до заможних селян (конфіскація майна, арешти, висилки), влада добилася того, що в колгосп вступили усі жителі села. Спочатку колгосп називався імені Котовського, потім — «20-річчя Жовтня». Першим головою колгоспу був І. К. Борболюк, після нього — Г. В. Єремішин, який загинув на фронті.

Районна газета писала в 1932 році, що на шаруванні цукрових буряків колгоспниці бригади № 2 (бригадир В. Бідний) Г. Яцишина, П. Любар, Д. Любар виконують норму обробітку буряків на 150%, добре працювали колгоспниці бригади № 1 (бригадир І. Любар) І. Чорна, І. Іщак, Г. Біла. В цей же час посилилися репресії до самих працьовитих і тямущих господарів, особливо до активістів. Їх оголошували ворогами народу, висилали в Казахстан, Карелію та інші віддалені райони країни. Вислали А. Зданевича, І. Дацюка, К. Бараболю та інших. Страшними були 1932–1933 роки Голодомору.

У кінці 30-х років ХХ століття держава почала надавати селянам допомогу. З’явилася новіша техніка, збільшилася врожайність зернових. Напередодні війни в колгоспі було два трактори, 4 сівалки, механічні жатки, молотарка. Якщо в 1933 році середня врожайність зернових становила 8 центнерів з гектара, то в 1940 році — 15 центнерів. Зросло поголів’я тварин, кращою стала оплата трудодня. В селі відкрився фельдшерсько-акушерський пункт, збудували клуб, працювала бібліотека, магазин, будувалася школа.

В перші дні Другої світової війни десятки мисловчан влилися до лав Червоної Армії й стали на захист Батьківщини. В партизанських загонах воювали М. Бараболя, І. Малащук, П. Добротвор, П. Кисліцин. Партизанську зв’язкову Г. К. Іщак схопили і закатували нацистські окупанти. Понад три десятки молоді села окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Серед них П. Мартинчук, С. Бараболя, С. Чорій, які загинули в неволі. 18 березня 1944 року Мислову звільнили від окупантів воїни 10-го Уральського добровольчого танкового корпусу і 8-ї стрілецької дивізії. В боях за Батьківщину на фронтах Другої світової війни загинули 64 жителі Мислової.

04. Повоєнна відбудова та сучасність

В нелегких умовах відбувалася відбудова зруйнованого війною народного господарства. У 1944 році в колгоспі залишилося шестеро коней, одна жатка, кілька плугів та рал. Чоловіки були на фронті, працювали переважно жінки та підлітки. Орали кіньми, волами, коровами, сіяли вручну, насіння випрошували в людей. Згодом почала надходити допомога зі східних районів країни, запрацювала МТС.

В 1961 році артіль Мислової влилася в колгосп «Червона зірка» с. Копачівка, який спеціалізувався на відгодівлі худоби. На колгоспних ланах працювали 36 тракторів, 16 комбайнів, 36 вантажних автомашин, багато іншої техніки. В 1970 році грошові прибутки в артілі становили 1 мільйон 500 тисяч карбованців. В 70-х роках артіль очолював Г. Ф. Целех. Орденом Леніна були нагороджені бригадир А. С. Покришко та зоотехнік І. Солтис, орденом Трудового Червоного Прапора — бригадири І. О. Катаєв, П. І. Мостинець, Ф. І. Мостинець та Ф. І. Слободян.

У 1990 році побудували нову школу. З 1996 року це неповна середня школа, в якій у 2008 році навчалися 38 учнів. У 1987 році було введено в експлуатацію фельдшерський пункт. В селі Мислова працює один магазин. За кошти правління СВК «Червона зірка» і жителів села в 1997 році побудували церкву. У 2007 році проведено капітальний ремонт Мисловецького клубу, встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932–1933 років в Україні. Населення села у 2008 році становило 328 чоловік.