Лонки

Село знаходиться на вододілі басейнів річок Збруч, Случ та Південний Буг, на південному схилі великого плато, на берегах струмків, біля дороги з Волочиська на Базалію — Теофіполь — Білогір’я.

01. Географія та давня історія

Вважають, що назва села походить від водяних джерел біля села, що називаються «лунками». На північ від села було кілька стародавніх поховальних споруд — курганів. Вони розорані, залишився лише один, напівзруйнований, на відстані 1,2 км від північно-східної околиці села, на полі біля посадки, в урочищі Лєнія.

02. XIX – початок XX століття

До кінця XVIII століття Лонки були у складі Польського королівства. Після третього поділу Польщі у 1795 році наш край був приєднаний до Російської імперії, Лонки відносилися до Авратинської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії.

Найстаріші жителі села Текля Францівна Дрозд та Марія Станіславівна Ольшицька розповідали: «Села тут споконвіку були бідні, обшарпані, тому й поміщики якісь миршаві водилися. У Лонках поміщик Чубинський мав 400–500 га землі, але господарство не відзначалося хорошими показниками. Він жив у Києві і наїжджав у село час від часу». Важко було виживати селянам, бідняки мусили йти на заробітки до пана за 15–20 копійок на день. У 1887 році в Лонках проживало 426 людей. Православні віруючі були приписані до церковної парафії в селі Яхнівці.

03. Радянський період та Друга світова війна

Після революційних подій 1917 року сільська біднота об’єдналася і вибрала комітет незаможників на чолі з Д. П. Собчуком. Під його керівництвом вони поділили панську землю між собою. У кінці 1929 року селяни об’єднали свої господарства в артіль, головою якої обрали А. Г. Горбача.

Одноосібники, які не бажали вступати в колгосп, зазнали репресій, держава накладала на них великі податки. У випадку неврожаю, як це було в 1932 році, вони не могли виконати завдання хлібоздачі, приховували хліб, але активісти села знаходили його і вилучали. Так, у листопаді 1932 року трьох одноосібників, які не виконали план хлібозаготівель, засудили на різні строки до позбавлення волі. З колгоспу держава теж забирала майже весь хліб. У жовтні 1933 року колгосп у Лонках районне начальство оштрафувало на 400 крб. Почався голод. Щоб прохарчуватися, люди зрізали колоски на колгоспному полі. У серпні 1933 року було затримано за зрізування колосків К. Горбача. Скільки загинули від голоду односельчан, невідомо.

На початку липня 1941 року нацистські війська окупували Лонки. Поблизу села діяв партизанський загін. Лонківці всіляко допомагали партизанам, переховували їх у селі. За зв’язки з партизанами окупанти вирішили покарати селян, зігнали їх в старе приміщення стайні й хотіли спалити. На щастя, мешканців села врятували партизани. У селі є могила загиблого партизана С. Ільчука родом з Києва, яку доглядають школярі. Багато молоді села окупанти вивезли на примусові роботи у Німеччину. Навесні 1944 року Лонки були визволені радянськими військами.

04. Повоєнна відбудова та сучасність

Після війни селяни відбудували свій колгосп і домашнє господарство. З 1946 року колгосп очолив здібний керівник А. Й. Андрієвський. За роки його керівництва колгосп став відомим не лише в області, але й в Україні. У травні 1951 року за високі досягнення у колгоспному виробництві 40 кращих хліборобів колгоспу були нагороджені високими урядовими нагородами, а А. Й. Андрієвському у 1959 році присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За весь період трудової діяльності Андрієвський А. Й. нагороджений 5-ма орденами Леніна. Традиції А. Й. Андрієвського продовжував його наступник А. Ф. Гадайчук. За звитяжну працю багатьох колгоспників було удостоєно урядових нагород, а колгоспник С. Й. Примуд нагороджений золотою зіркою Героя Соціалістичної Праці. У селі виріс чемпіон України і чемпіон Європи з важкої атлетики І. Т. Курдибаха.

У березні 2008 року в Лонках створили комунальне господарство на чолі з директором С. П. Канчалабою. У власності підприємства є млин, тракторна майстерня, магазин. 10 вересня 2008 року біля будинку інтернату закладено церкву Преображення Господнього.