Великі Жеребки

Село розташоване між струмками, які зливаються в один, не пов’язаний з річковою системою. На північний схід від села розкинувся великий ліс.

01. Історія села від давніх часів до XIX століття

З матеріалів Хмельницького обласного краєзнавчого музею відомо, що до татаро-монгольського нашестя на Київську Русь під проводом Батия (в 1240 р.) село Жеребки вже існувало і було велике. Під час навали поселення було зруйноване і спалене, а населення винищене. Проте на його околицях залишилося декілька хат: на східній околиці в бік села Шмирки — 9 хат, їх почали називати Великі Жеребки, і на західній околиці в бік смт Базалія — 5 хат, їх назвали Малі Жеребки.

За переказами, назва села походить від того, що селяни, котрі бажали поселитися на ще не заселеній ділянці серед лісу, тягли жеребки. У XVI столітті село було під владою польських магнатів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків, Чарторийських. У кінці XVII ст. село пограбували і спалили кримські татари. Зокрема, 7 грудня 1601 року чиновники Волинського воєводства Криштоф Щука і Станіслав Яновський доповідали в Луцький суд про те, що вони обстежили села Костянтинівської волості після нападу татар і встановили, що Великі Жеребки, як і інші села, опустіло. Життя на території села почало відновлюватися лише через 20 років. На початку XIX ст. Любомирський подарував село дворянину Рудковському, а той програв його в карти якомусь Царині.

Перед подіями 1917 року більшістю землі у селі володіли поміщики Новаковські. Останнім власником земель у селі був адвокат І. Кнолл. У 1818 році чисельність жителів села становила 284 чоловіка. Сільську церкву Святого Великомученика Володимира збудували з дерева в 1784 році. Добудовували і ремонтували її в 60–70-х роках XIX ст., а дерев’яну, криту соломою, дзвіницю спорудили у 1888 році. Сільську трирічну школу при церкві відкрили у 1886 році. У 1887 році число жителів села становило 641, а в 1898 р. — 624 особи.

02. XX століття та сучасність

У 1917 році селяни отримали землю. Під час Української революції 1917–1921 років село перебувало під контролем різних військ, зокрема польського та українського. У 1920 році в селі встановилася радянська влада. У 1928 році було створено товариство спільного обробітку землі, а восени 1929 року селяни організували колгосп «Червоний хлібороб». У 1930 році завершилася суцільна колективізація. Під час Голодомору 1932–1933 років у селі, за різними даними, померли близько 10 осіб.

5 липня 1941 року Великі Жеребки окупували нацистські війська, які грабували селян, вивозили працездатне населення на примусові роботи до Німеччини. Наприкінці 1942 року в селі було організовано партизанський загін під керівництвом М. Старинця, який діяв у Шмирківському лісі. За час окупації загарбники спалили 10 хат і відправили до концтаборів 70 жителів. 5 березня 1944 року село було звільнено від окупантів.

У повоєнні роки трудівники села відбудовували зруйноване господарство. У 1955 році в одній з кімнат колгоспної бухгалтерії розмістили бібліотеку. У 50-х роках побудували тваринницькі приміщення, будинок культури та медпункт. У 1963 році відбулося укрупнення колгоспів, і Великі Жеребки увійшли до складу господарства «Жовтнева перемога» (з центром у с. Попівці). У 60-х роках збудували дитячі ясла та нову школу, де у 1967 році також розмістили бібліотеку і медпункт.

Сьогодні в селі діє школа І ступеня та фельдшерсько-акушерський пункт. Селянську землю орендує СТОВ ім. Т. Шевченка. У жовтні 2007 році в селі збудували нову церкву.