Холодець

Село на струмках-витоках великої ріки Південний Буг, яку древні греки називали Гіпаніс. Його історія — це розповідь про давні легенди, кріпацьку працю, революційні зміни, колективізацію, Голодомор, війну та відбудову.

Географія, назва та давні згадки

Село розташоване на струмках-витоках великої ріки Південний Буг. В древності наша річка називалася Бог, а древні елліни називали її Гіпаніс. Знаменитий грецький історик V ст. до н.е. Геродот писав, що «Гіпаніс випливає зі Скіфії (так в древності називали наш край) і пливе з великого озера. Довкруги того озера пасуться дикі коні білої масті. Це озеро цілком правильно називається «матір’ю Гіпаніса… Річка і та околиця, що з неї вона витікає, називається по-скіфськи Ексампей, а грецькою — Святі Дороги». Легенду Геродота всерйоз сприйняли в середньовічній Європі і навіть на середньовічних картах було зображення озера під латинською назвою Амадока. Отже, холодецька земля дає початок великій річці України.

Походження назви села пояснюють назвою рослини, котру в нашому краї називають «холодок». Коли засноване село, невідомо. Писемні відомості про нього маємо, починаючи з кінця ХІХ ст. У 1887 р. в селі було 645 жителів. Школа грамоти відкрилася у 1880 р., в ній навчалися в середньому 14 дітей.

Революційні події та колективізація

Першу звістку про Жовтневу революцію у Петрограді принесли в село односельчани С. Шевчук і Ф.Й. Дзигарський. Франц Йосипович, моряк з есмінця «Прочный», був учасником жовтневого повстання. В селі утворили комітет незаможних селян. Найбільш активними членами комнезаму були П. Дармороз, В. Дзигарський, П. Задворний. Комітет зайнявся розподілом землі між селянами. Кожен селянський двір одержав по одній десятині на душу населення.

У 1927 р. в селі була організована сільськогосподарська артіль «Спартак», головою якої обрали Жарікову. В 1930 р. колективізація села була завершена. На полях появилися перші трактори, земля оброблялася краще, зросла урожайність сільськогосподарських культур: у 1932 р. збір жита становив 75 пудів з десятини, пшениці — 78 пудів. Ланка Наталії Цебрій виростила 500 ц цукрових буряків з гектара, а ланка Лукії Кочаток — 400 ц з га.

У 1932-1933 рр. селяни Холодця пережили голод. Очевидці Т.А. Шевчук (Лемішко), 1919 р. народження, Є.С. Шевчук (Лемішко), 1922 р. народження, Я.А. Ільчук, 1927 р. народження, розповідають, що держава накладала на селян великі податки, все зерно забирали. Районна газета у жовтні 1931 р. писала, що на 1 жовтня в Холодці план хлібозаготівель виконано на 23 %, а голова сільради Дрозд не вживає рішучих заходів, «не натискує на куркуля». Голова не міг нічого зарадити, бо у селян було вже обмаль зерна на прохарчування. Виживали ті, хто мав корову. Тих, хто працював у колгоспі, трохи годували. Є.С. Шевчук розповіла, що їх сім’я сильного голоду не зазнала, бо мали корову і жорна, але одна жінка із села донесла про жорна, прийшли активісти і розбили жорна. В селі був притулок для дітей-сиріт. Скільки померло людей від голоду, старожили не пам’ятають.

Друга світова війна та повоєнна відбудова

В наступні роки життя селян значно покращилося, але нова біда прийшла — на нашу країну напала фашистська Німеччина. В селі всі громадські будівлі були знищені окупантами, колгоспне майно розграбоване. В Холодці діяла підпільна партизанська група, якою керував Старчиков. Членами групи були комсомольці К. Стецюк, Г. Стецюк, Макар Трачук і Михайло Трачук. Вони мстили поліцаям, спалили у Купелі млин з великим запасом зерна.

В березні 1944 р. село визволили воїни Червоної Армії. Почався важкий післявоєнний відбудовний процес: не вистачало насіння, тягла, реманенту, робочої сили, поля вкрай були запущені. В серпні 1944 р. колгосп «Спартак» очолив Ф. Гасюк. Поступово село вставало на ноги, до колгоспу надходили трактори, комбайни, автомашини, міндобрива, з їх допомогою зростали врожаї, покращувався добробут селян. В 1945-1946 рр. колгосп очолював Г. Кравець, а в 1946-1950 рр. Л. Ткачук.

Повоєнний розвиток та сучасність

В 1950 р. колгоспи с. Холодець, с. Кушнирівка, с. Нуткова Слобідка були об’єднанні в одне господарство під назвою ім. Дзержинського. Збудували багато добротних тваринницьких приміщень, почали будівництво шосе Холодець-Купіль. Почалася електрифікація та радіофікація сіл, спорудження сільських клубів з стаціонарними кіноустановками. З 1989 по 2006 р. СВК ім. Дзержинського очолював Л.І. Шиманський.

У 1960 р. Холодецька та Кушнирівська сільради об’єдналися з сільрадою с. Лонки і утворилася Лонковецька сільська рада. У 1963 р. весь врожай зернових та технічних культур був зібраний в найкоротший термін і без втрат. На полях колгоспу працювали 17 тракторів, 3 зернових та 4 бурякових комбайни, перевезення вантажів забезпечували 9 автомашин. В цьому була велика заслуга бригадира тракторної бригади Д. Шевчука. За вирощення високих врожаїв цукрових буряків ланкова В.А. Дяченко була нагороджена Орденом Леніна. Колгоспники стали жити заможно, в 70-х роках справили новосілля 200 сімей.

В квітні 1976 р. утворилася Холодецька сільська рада. У 1982 р. до Холодецької сільської ради приєднали село Нуткова Слобідка. У 1976-2001 рр. головами сільради були обрані К.І. Стецюк, Л.П. Кушнір, О. Торкіш, Д.В. Ковальчук, А.Д. Стрихар. В період земельної реформи на території сільської ради утворилися сім сільгоспформувань: сільськогосподарський кооператив і селянсько-фермерські господарства.

На 01.01.2007 р. у с. Холодець 138 дворів і 345 жителів.