Користова

Село розташоване на річці Грабарка (за іншими даними — Бовванець), за 0,5 км від Волочиська. Біля східної околиці виявлено залишки поселення черняхівської культури ІІІ–ІV ст.

01. Походження назви та давня історія

Біля східної околиці Користової виявлено залишки поселення черняхівської культури ІІІ–ІV ст., яке було дуже зруйноване при будівництві шосе Волочиськ – Хмельницький. Історична доля Користової і розташованого поруч села Бальківці нерозривно пов’язані між собою.

За однією з версій, назва села походить від слова «користь», бо місцевість багата на торф, який раніше використовували для опалення, а також є джерело цілющої води. Ця версія знайшла відображення у сучасній символіці села: герб, затверджений 2018 року, містить зображення кубиків торфу та фонтан води. За іншою версією, у ХVІ ст. в цій місцевості поселився козак Користій, а згодом й інші люди почали селитися на Користієвій землі. Так утворилося село Коростієва, з часом назва дещо змінилась і село почали називати Користова.

Можливо, назва села в давнину означала щось інше, бо село називалося Коростова або «деревня Коростовка, Коростово», а став біля села називався Коростовським. В назві села є давньоруське слово “корст”, “корост”, пов’язане, очевидно з дерев’яними виробами. М. І. Теодорович в «Историко-статистическом описании церквей и приходов Волынской губернии» відмічає, що Користова в давнину називалася Коростов. У Житомирській області є два міста зі співзвучною назвою Коростень і Коростишів, а у Рівненській області – с. Корост.

02. XIX – початок XX століття: імперія, гуральня та школа

У ХІХ ст. і на початку ХХ ст. село належало до Волочиської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії Російської імперії. У 1888 році в селі було 667 жителів. Школа грамоти у селі відкрилася у 1885 році, а в 1898 році в ній навчалися 7 хлопчиків. Селяни займалися землеробством і скотарством, їх земельний наділ складав 7 десятин (понад 7 га). Врожаї в ті часи були невеликі, тому селяни підробляли на ланах поміщиці. Взимку кілька селян займалися ткацтвом і деревообробним промислом.

Горілчаний завод (гуральня) і млин у Користовій побудовані польським маршалком Люшинським, які пізніше належали графу Ледуховському, котрий жив у Волочиську. У той час в гуральні працювали 12 чоловік. Землями в селі володіла Анеля Ледуховська. За даними Вікіпедії, у 1906 році село Волочиської волості налічувало 151 двір та 1007 мешканців.

Після революції, в 1921–1922 роках приміщення гуральні віддали під школу. Першим вчителем і завідувачем школи був житель села Сорока Іван Іванович. Навчання проводилось польською та українською мовами.

03. Радянський період, війна та повоєнна відбудова

Після революції 1917 року поміщицька земля була поділена між селянами. В селі організували сільськогосподарську артіль, головою якої у 1929–1931 роках працював М. М. Кучер, а з 1931 року і до початку війни – Похальчук. Головою сільської ради обрали Ф. М. Климова, а у 1932 році – Маначинського. У 1932 році в колгоспі бригадиром будівельної бригади був Г. Атаманюк, а кращими будівельниками – М. Барвінський і Б. Поліщук. Бригадиром бригади № 2 по вирощуванню цукрових буряків працював Рибачок.

Від голоду у 1932–1933 роках в селі померли сім’ї Гуляків (батько Петро, дочка Анеля та син Блажко), Гончарів (батьки та четверо їх малолітніх дітей). За даними Вікіпедії, загалом у селі в 1932–1933 роках загинуло близько 10 осіб.

10 грудня 1937 року в селі відбувалися перші вибори до Верховної Ради. Депутатами від громади були обрані Мурий та Глистюк. У 40-х роках завдяки тодішньому голові сільської ради Козі Павлу Францовичу через село була прокладена кам’яна дорога.

В липні 1941 року Користову окупували нацистські загарбники. На території колгоспного господарства вони розмістили танки, а у школі зробили баню. 12 березня 1944 року після запеклих боїв село визволили бійці Уральської танкової дивізії. Визволителі, що загинули в боях за Користову, поховані в братській могилі в центрі села, а в 1955 році сюди перенесли останки полковника Доброва М. В., що був поранений при визволенні Користової й помер від ран. В цьому ж році на братській могилі спорудили пам’ятник визволителям. Іменем полковника Доброва названа вулиця в селі.

Після закінчення війни почалася відбудова сільського господарства. Головою колгоспу обрали Ф. М. Клімова. В 1953 році колгоспи Бальковець і Користової об’єдналися в одне господарство під назвою «Зоря комунізму». Головою колгоспу обрали І. І. Кубика, а головою сільської ради – А. П. Поліщук. Правління колгоспу і школа знаходилися у с. Користова. Після Кубика головою колгоспу працював Яковлєв Д. Т.

З 1945 року директором восьмирічної школи села працював, повернувшись з фронту, Г. С. Рогачевський. На початку 60-х років школа, що знаходилася у бувшій панській гуральні, вже не могла вмістити всіх учнів, почалася її добудова. Разом з учителями працювали й учні. З торфу вони робили цеглини, сушили, а взимку ними палили в грубках класних кімнат. Вчителями в школі працювали Г. М. Галас, Ф. І. Поліщук, Г. Й. Барвінська, В. Ф. Яценко, а директорами школи в різні роки працювали В. Ф. Базалінський, О. І. Трембач, В. І. Харченко, В. В. Орловський.

В 1948–1955 роках проведено розвідку родовищ сировини для підприємств промисловості будматеріалів. В селі Користова виявили родовище глини, придатне для виробництва цегли і спорудили цегельний завод, який працює донині. В ці ж роки почали працювати: фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, відділення зв’язку, дитячі ясла.

04. Сучасність

З 1970 по 1978 рік головою сільської ради працював Поліщук М. Ф., головою колгоспу – Смиць Р. І. В 1979 році відбулися зміни в адміністративно-територіальному поділі: село Користова стало частиною міста Волочиськ – Волочиськ-3. З 1979 року головою колгоспу працював М. Ф. Крупський. За часи його правління була побудована птахофабрика, яка стала одним з найприбутковіших підрозділів колгоспу. Птахофабрикою керувала В. М. Бондар.

В 1992 році колгосп «Зоря комунізму» перейменували на колгосп «Нива». Головою колгоспу обрали Баця М. І. В грудні 1993 року знову була створена Користовецька сільська рада, до складу якої ввійшли села Користова та Бальківці. Головою сільської ради обрали П. П. Ковальчука. В 1995 році головою колгоспу «Нива» обраний В. В. Колодій. Головою сільської ради в 1999 році обраний В. В. Буров. В цьому ж році було розпочато будівництво православної церкви. На той час в селі діяв римо-католицький костел Святої Трійці.

В 2002 році головою сільської ради обраний А. Ф. Іванович. В 2004 році головою СВК «Нива» працював Борейко Я. С. В 2007 році в с. Користова встановили пам’ятний знак жертвам політичних репресій та Голодомору 1932–33 років. На території села розташовані два підприємства: ТОВ «Цегельник» та ТОВ СВК «Нива». Діють фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури та бібліотека. Станом на 2008 рік у Користовій 475 дворів, у яких проживають 1 523 чоловіки, з них дітей дошкільного віку – 104, шкільного – 160, пенсіонерів – 370. За даними перепису 2001 року, населення становило 1 475 осіб.

05. Видатні уродженці

• Поліщук Йосип Адамович Український радянський психіатр (1907–1978)