Копачівка

Село розташоване на річці Сорока (права притока річки Бовванець), за 2 кілометри від Волочиська. Біля південної околиці села виявлені залишки поселення черняхівської культури.

01. Давня історія та заснування

Залишки поселення черняхівської культури виявлені біля південної околиці села на полі правого берега річки Сорока, в урочищі За городами, або Поле від Немиринець. На поселенні трапилася мідна монета Римської імперії. Щодо назви села, існує версія, що вона походить від перших поселенців, які багато копали вручну.

За селом, в урочищі «Біля хреста», знаходиться могила, у якій, за переказами, поховані 70 жителів села, які померли від епідемії чуми. Коли засноване село, невідомо. Найстаріший будинок у селі, що належав до поміщицького маєтку, датується 1870 роком. У ньому розміщена сільська школа.

У 1887 році в селі налічувалося 653 жителі. Православні віруючі Копачівки були приписані до церковної парафії села Немиринці (нині Мирівка). Володіла землями в селі поміщиця М. П. Алейникова, яка жила у Волочиську.

02. XX століття: церква, колгосп та війна

На початку XX століття Копачівка належала до парафії Воскресіння Христового сусідніх Немиринець. Будівництво нового храму тривало з 1912 року. Кошти зібрали селяни, частину пожертвувала місцева поміщиця Надія Петрівна Алейнікова. Освячення церкви відбулося 12 липня 1914 року на день святих Петра і Павла, що відтоді стало престольним святом.

Після революції, у січні 1918 року, утворилася Копачівська сільська рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До складу сільради входили села Копачівка і Лозова. Поміщицька земля була розділена між селянами. Перший колгосп утворився в 1928 році, до нього вступили 19–25 селян, проіснував півтора року і розпався. Друге утворення колгоспу «Червона зірка» розпочалося у 1931 році. Районна газета «Прикордонний комунар» писала у жовтні 1931 року: «Завдяки організаторським здібностям шахтаря 25-тисячника Т. Мішина, якого вибрали головою сільради, колгосп вийшов в передові з відстаючих».

Відомі прізвища деяких колгоспників 1932 року. В городній бригаді працювали І. Гуменний, С. Божук, Г. Слобода. Члени бригади № 4: М. Цигольник, Г. Клос, Б. Дровалюк. Бригадир по збиранню цукрових буряків Я. Слобода. Ланкові на вирощуванні буряків: Ганна Бараболя, Олена Слобода, П. Гуменна, Федосія Тимощук, Х. Грабовська, Я. Веретьохина, Катря Годованець, Ольга Кушнір. Правда, в 1932 році колгоспники зібрали дуже низький урожай цукрових буряків – 50 центнерів з гектара, очевидно було дуже сухе літо. Доглядав за колгоспними кіньми Іван Бобяк, завідував столярнею С. Гапченко.

Сільський дитячий садок щодня відвідували 100–120 дітей. Село було заможне, тому в голодні 1932–1933 роки багато жертв не було, померли 4–5 чоловік. В період репресій з села вислано 6 сімей: Я. Довбуша, М. Джуся, І. Бурковського, П. Стадніка, І. Тритька, І. Дровалюка, яких відвезли до Проскурова і подальша доля їх невідома. В передвоєнний період головою колгоспу була Марія Жовтонога.

На початку липня 1941 року село окупували нацистські загарбники. Окупанти запровадили трудову повинність, примусові роботи стали обов’язковими для всього працездатного населення. Німці примушували працювати селян на різних роботах, в тому числі і на будівництві та ремонті залізниці й шосе. 60 жителів села окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. У партизанському загоні воював житель Копачівки Ф. Лозовецький. Окупанти смертю карали за зв’язки з партизанами, навіть на підставі підозри у цьому. За зв’язок з партизанами була розстріляна М. А. Дехтяр. Як заложників розстріляли К. І. Бойка, Б. В. Клоса, Я. Піліповського, Г. Д. Котіка, М. Р. Кригульську, П. Й. Кригульського. Під час відступу фашистів у 1944 році була розстріляна П. Т. Клос.

У березні 1944 року Копачівку визволили воїни 61-ї Гвардійської Свердловської танкової бригади. На фронтах Другої світової війни воювали 210 односельчан. Зараз у селі проживають 10 ветеранів війни та 7 вдів, чоловіки яких загинули у боротьбі з ворогом.

03. Повоєнна відбудова та сучасність

Після визволення села від окупантів, село приступило до відбудови колгоспного господарства. У 1950 році колгоспи «Червона Зірка» та імені Шевченка об’єдналися. В 50-х роках колгосп досяг великих успіхів у виробництві м’яса, зерна, цукрових буряків. Ланкову Н. Ф. Волкову було нагороджено Орденом Леніна, голові колгоспу Г. Ф. Целеху присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, бригадира тракторної бригади В. Н. Бурова нагороджено Орденом Леніна та Орденом Трудового Червоного Прапора. Збудували сільський будинок культури, відгодівельний комплекс на 6 тисяч голів великої рогатої худоби, майстерню по ремонту техніки, на початку 70-х років проведено природний газ, прокладені дороги з твердим покриттям, посаджений лісовий парк.

До 1979 року Копачівка входила до складу міської ради Волочиська. У 1979 році утворили сільську раду, до якої ввійшли: Копачівка, Лозова та Мислова. З того часу і до сьогодні головами Копачівської сільської ради працювали А. Оліх, К. К. Галка, А. Й. Атаманюк, В. В. Буров, В. М. Джусь.

Починаючи з 1979 року, протягом багатьох років колгоспом керує Б. М. Кух, якому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства». В селі збудовано будинок зв’язку, тепличний комбінат, приміщення для медпункту, приміщення сільської ради, асфальтовано вулиці Мічуріна, Шкільна, Леніна. У 1998 році колгосп «Червона зірка» перейменували в колективне сільськогосподарське підприємство, а в 2000 році – у сільськогосподарський виробничий кооператив.

Село телефонізоване, встановлено 208 стаціонарних телефонів, які обслуговуються місцевою АТС. Населення користується послугами пункту з пошиття і ремонту одягу. У 2006 році за кошти сільської ради проведена реконструкція дошкільного навчального закладу. У зв’язку з 75-ми роковинами голоду 1932–1933 років в Україні, в Копачівці встановлено пам’ятник жертвам голодомору.

В селі діє церква. Реконструйована дзвіниця, що була побудована на початку 90-х років. В 2008 році СВК «Червона зірка» реформовано в ТОВ «Агрофірма «Червона зірка». Основу економіки села складають ТОВ «Агрофірма «Червона зірка» та приватні підприємці в галузі торгівлі і власники сільськогосподарських дворів. Вони є основними факторами формування місцевого бюджету.