Гречана

Село розташоване на берегах струмків-витоків річки Ушука (ліва притока Збруча). Через нього пролягає шосе з Кам’янця-Подільського на Теофіполь, Білогір’я і Луцьк.

01. Заснування, назва та історія до XX століття

За переказами старожилів, у давні часи село перемістилося з урочища Заборхівці на Стависько. У Гречаній досі є вулиця з назвою Стависько, що підтверджує перекази. Залишилися також сліди гребель, де були стави, а на теперішніх городах помітні пласти наносного намулистого ґрунту. За написом у церкві, що була біля шляху на Сатанів, вона збудована у 1627 році. Отже, село було засноване, очевидно, у XVI столітті й знаходилося у складі Польського Королівства. Землями села володіли польські поміщики Любомирські, Петроковські, Поплавські. За іншими даними, назва села походить від того, що на цих полях дуже рясно родила гречка.

Після приєднання краю до Російської імперії у 1793–1795 роках Гречана входила до складу Юринецької волості Проскурівського повіту Подільської губернії. У 1892 році в селі було 170 дворів з населенням 891 чоловік. Ліворуч дороги на Тарноруду стояв шинок, а ліворуч дороги на Сатанів — корчма. У 1900 році в Гречані нараховувалося 1 100 душ православних, 229 католиків, а у 1904 році тут було 258 дворів і 1 240 жителів. Селяни займалися землеробством, але, як писав Є. Сіцінський у збірнику «Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета» за 1901 рік, «врожаї переважно бувають рясні лише соломою, а не зерном». Селяни підробляли в маєтку поміщика Д. Ф. Бабичева за 15–20 копійок в день. Деякі займалися ткацьким, деревообробним промислом, шили взуття.

Нова сільська церква була споруджена з дерева у 1832 році, а потім перебудована з цегли, дзвіниця кам’яна. З 1831 до 1896 року до церковного приходу села були приписані православні віруючі с. Липівка. На церковному погості поховані священики І. Гурновський і П. Доброгорський. З 1886 року в селі діяла церковно-парафіяльна школа.

02. XX століття: революція, колективізація, війна

Після революції 1917 року поміщицьку землю селяни розподілили між собою на душу населення, але Громадянська війна не дозволила займатися мирною землеробською справою. Під час війни через село проходили військові загони війська УНР, поляків, Червоної Армії.

У 1926 році в селі організували два товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ). Організатором одного був П. І. Сеньков. До складу одного входили господарства селян П. І. Сенькова, Л. А. Мальона, К. І. Зуба, Т. А. Комара, І. Галецького. До складу другого входили І. Самчук, М. Г. Навроцький, І. Самець, Г. Калагур. У 1929 році ТСОЗи злилися в колективне господарство ім. Котовського.

Селяни Гречани пережили 1932–1933 голодні роки. Очевидці Л. Т. Галецький (1916 р. н.), Ф. К. Радунь і Г. У. Нагула (1918 р. н.) розповідають про ті страшні часи, коли селяни змушені були пекти хліб з висівок із домішками трави, варили юшку з бур’яну, їли бруньки з дерев, ловили та їли навіть ворон і горобців. Трохи легше було тим, хто працював у колгоспі, для них варили якусь юшку, пекли хліб, але й того не вистачало. Вимирали цілі сім’ї, особливо діти й пристарілі люди. Вмерли з голоду брати Галецькі Іван і Стефан, у Радуня Якима вмерли три сини, у Дарки Гари помер син, у Мальони — Яків і Василь, Мальон Лазар, Паска Тихон, Радунь Йосип, Радунь Стефан, Гаврило Шпак, Кулик Катерина, Дзьоник Микита, Ликуш Марія. Голод відступив лише влітку 1933 року, коли люди одержали зерно з першого намолоту.

Пам’ятають очевидці і репресії 1937 року, коли людей заарештовували вночі і більше вони в село не поверталися. Репресовані були Кримський Іван, Лазарук Іван, Лазарук Григорій, Гара Терентій, Свистун Дем’ян, Волинський Григорій та інші.

Під час Другої світової війни за мужність і героїзм військовий льотчик М. П. Комар нагороджений орденами Бойового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня та іншими нагородами. Механік-водій середнього танка А. Т. Маланчук пройшов багато фронтових доріг, втрачав бойових побратимів, горів у танку, виживав і продовжував громити ворога. У боях за Батьківщину він нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями. Уродженець села Мальон Арсентій Петрович за бойові подвиги удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

У 1958 році збудували сільський клуб, у 1968 році — 8-річну школу, у 1995 році — церкву. Сьогодні Гречана входить до складу Волочиської міської громади.

• Мальон Арсентій Петрович Уродженець села, Герой Радянського Союзу за бойові подвиги
• М. П. Комар Військовий льотчик, нагороджений орденами Бойового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня
• А. Т. Маланчук Механік-водій середнього танка, нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями