( рус.Рожиска, пол. Rożyska) — село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області. Перша письмова згадка – 1457 р., згодом згадане у 1470 р. як Рожище (Рошиці), власність Яна Свинки з Поморян. Назва походить, імовірно, від р. Збруч, русло якої колись нагадувало оленячий ріг. За іншими переказами, в давнину тут була велика популяція турів. На користь цієї версії свідчить назва сусіднього с. Турівка. Рожи́ськ належали до Ґжималовського ключа Sieniawskich.
У спадок вона перейшла до Rzewuską (Rzewuską), матері Вацлава. Коли через оголошену Ржевуською неплатоспроможністю ключ Ґжималовського було продано. Рожи́ськ купив Kazimierz Rozwadowski (Казімеж Розвадовський), полковник польського війська. Після його смерті (1836 р.) маєток перебрав його син Wiktor Rozwadowski (Віктор Розвадовський). На пагорбі села збереглася капличка гробовець (1863 р.) родини Розвадовських, де похований Казимир із своєю дружиною Анною. 
Але коли тарнопольський староста Sacher (Захер) у 1846 р. закрив дворянство всього краю в тарнопольських в’язницях і переслідував, особливо родину Розвадовських, Віктор Розвадовський продав Рожи́ськ Kazimierzowi Grocholskiemu (Казімеж Грохольський). З 1888 року, після смерті батька, власником маєтку стає Grocholski Roman (Роман Ґрохольський). Функціонували цегельня, ґуральня, млин. Kazimierz Grocholski (Казимир Грохольський)( 1815, с. Рожиськ, нині Тернопільського району — 10 грудня 1888, Опатія, нині Хорватія) — польський громадсько-політичний діяч, державний діяч Австро-Угорщини. Перший міністр у справах Галичини в уряді Гогенварта, сприяв спольщенню навчального процесу у Львівському університеті. Президент «Кола Польського» у віденському парламенті. Батько — Фелікс, ротмістр австрійської армії. Матір —Юзефа з Ґжималів. Навчався у Тернопільській гімназії оо. єзуїтів до 1829 року. 
Ступінь доктора права отримав у 1839 році. У 1848 році член Ради Народової Тернопільського округу. Член Товариства Господарського з 1851 року. Посол Галицького сейму першої каденції, обраний від курії великої власности Тернопільського округу. Як міністр у справах Галичини в уряді Гогенварта (11.4.—25.10.1871) спричинився до спольщення навчального процесу у Львівському університеті. З 1878 року — таємний радник двору. Був представником «подоляків». 
Дружина — Анеля Коссовська, власниця маєтку в с. Булашів на Волині. Казімєж Грохольський був людиною цивілізованою, колишній австрійський кадровий військовий. Він займався й тим, що вирощував коней для потреб польської кавалерії, часто до нього приїздили вельможні пани і вони проводили кінні забіги, змагання з подолання перешкод. Добре велося і простим людям – на Кут вивозилася бочка пива, грав оркестр, бив церковний дзвін, була неділя, а в той час за Збручем люди важко працювали, ходили якісь марні, виснажені. Їм навіть заборонялося повертатися обличчям до кордону. «Наш» пан їздив автом, та пізніше мусів його спродати, бо мав фінансові проблеми. «Визволителі» вивезли родину Грохольського у Сибір. Подейкують, що його разом з іншими «глитаями», роздягнутого загнали на замерзлий Байкал, а потім розтрощили кригу гарматами, так і пішли всі на дно. Син Роман перебрався до Англії на службу в армії генерала Андерса, яка була сформована з залишків польських військовополонених у Совєцькому Союзі. Цегла шановного Ярослава Винярського з сигнатурою “Rożyska1892”- Grocholski Roman, cegielnia Rożyska, Königreich Galizien und Lodomerien, Österreich-Ungarn Monarchie.
