Поляни

Село Поляни розташоване в дуже сприятливих природних умовах, зумовлених злиттям річок Збруч і Бовванець, тому у цій місцевості здавна селилися люди. За даними Вікіпедії, село засноване у 1782 році, населення становить 881 особу, площа — 2,48 км².

01. Давня історія та археологія

Найдавнішу стоянку первісних людей виявлено на мисі високого та крутого лівого берега річки Збруч і лівого берега річки Бовванець, неподалік від садиби Д. М. Волощука в урочищі Береги. Тут люди жили в пізньому палеоліті 11 тис. років тому. Біля підніжжя цього ж берега, на селянських городах помітні сліди поселення раннього залізного віку VIII–VII ст. до нашої ери. Це ж місце було заселене давніми русичами у XII–XIII ст.

Кілька разів на протязі тисячоліть заселювали наші далекі предки мис правого берега річки Бовванець (урочище Морозівка), де її русло робить дугу. Завдяки цьому поселення було надійно захищене від раптових нападів ворогів. Вперше люди поселилися тут у III тис. до н.е. в мідно-кам’яному віці, потім у ранньому залізному віці. У III ст. тут жила община племен черняхівської культури, а у XIII ст. – община Київської Русі. Далі на захід по цьому ж березі Бовванця аж до його злиття із Збручем виявлено рештки ще трьох поселень III–II тис. до н.е. та черняхівської культури. У ранньому залізному віці (VII–V ст. до н.е.) люди селилися в урочищі Цвинтар, біля сільського кладовища, на високому і крутому правому березі Бовванця, а у III ст. – на лівому березі в урочищі Куток, де тепер сільські городи. У 1836 році в селі знайдено скарб у складі 571 монети та золотих ланцюжків і перснів.

02. Від заснування до XIX століття

За переказами, жителем Качуровським було засноване село, яке називалося Родник, поблизу нього виникло ще одне сільце – Поляни, засноване родичами Качуровських. Село з назвою «Поляни» є у Шепетівському районі. Село Родник згодом спалили татари. В XVII ст. на цьому місці виникло село Голохвасти. Село з такою ж назвою є у Ярмолинецькому районі.

У 1583 році в Полянах було 4 городника, вітряний і водяний млин, проживали троє бояр і 6 душ. У 1788 році було 44 дими. Православні віруючі села належали до церковної парафії с. Голохвасти, що утворилася у 1782 році.

Землями у Полянах володіли Збаразькі, від яких село перейшло у володіння до Вишневецьких, а потім Потоцьких. Петро Потоцький у 1772 році передав його Міколаю Сязогорському. Пізніше землі у Полянах знаходилися у власності поміщиків Джевецьких. Двір Джевецьких знаходився там, де нині школа. У кінці XVIII – на початку XIX ст. Полянами володіла Терезія Джевецька. У матеріалах Волочиського костельного архіву за 1820 рік повідомлялося, що по смерті Еразла Джевецького усі землі довічно залишаються у володінні його дружини. У 1855 році як власник Полян записаний Бернард Ігнатович, одружений з якоюсь Іоанною. У 1860 році він мав у володінні 187 підданих і 37 волоків землі. Землі, що належали поміщику Ігнатовичу, викупили селяни з Немиринець Павло і Семен Мельники, в урочищі Морозівка знаходився їхній водяний млин.

Школа грамоти в Полянах відкрилася 15 вересня 1885 року. В 1887 році в Полянах було 435 жителів. У 1910 році в селі жили поручики казначей-квартирмейстри 12-го драгунського Стародубського полку, що стояв у Волочиську, М. В. Нестеровський і І. М. Богданович. На хуторі Морозівка знаходився пост Волочиського загону прикордонної сторожі Російської імперії.

В 1896 році в Голохвастах і Полянах у 132 дворах православних жителів було 1107, римокатоликів 45, євреїв 40.

03. Радянський період та Друга світова війна

У 1919 році в Голохвастах створили революційний комітет з 8 чоловік, головою якого обрали Миколу Солярчука, та комнезам. У 1930 році молодь села утворила комсомольську організацію.

На правому березі Бовванця в ур. Морозівка був хутір Морозівка. За переказами місцевих жителів, назва походить від власника землі Мороза (XIX ст.). На поч. XX ст. біля хутора був водяний млин, власниками якого були два брати Мельники. У 1926 році він складався з двох господарств з населенням 6 чоловік. Пізніше жителі хутора перейшли жити у село.

З 1929 по 1930 роки головою Голохвастівської сільради, до складу якої входили Поляни, працювала Смик Марта. Поляни, як і Голохвасти, пережили голодні 1932–1933 роки. Найбільше голодували селяни, які не бажали вступати до колгоспу. Голод відступив у жнива 1933 року.

Життя селян почало налагоджуватися. Артіль ім. Леніна, до якої входили Поляни, славилася високими врожаями, так на площі 145 га у 1937 році було зібрано по 422 ц з гектара цукрових буряків.

Та їхню мирну працю перервала війна. Майже три довгих роки село було окуповане нацистськими загарбниками. Під час окупації в приміщенні школи розмістилася школа есесівців. Були вивезені примусово на роботу в Німеччину 143 жителі села. В Голохвастах був організований партизанський загін, яким командував Іванов. За зв’язок з партизанами фашисти розстріляли в Полянах чотирьох жителів. При відступі німці вбили 8 селян, спалили 35 хат.

Під час визволення сіл Голохвасти, Поляни і Канівка загинули 125 воїнів Червоної Армії. 243 односельчанина загинули на фронтах Другої світової війни, 25 жінок залишилися вдовами.

04. Повоєнна відбудова та сучасність

Війна важко відобразилася на економіці села. У роки відбудови на території сіл Голохвасти і Поляни спорудили тваринницькі ферми, контору колгоспу, приміщення сільської ради, будинок культури на 250 місць, бібліотеку, дитячий садок.

Тяжко піднімалося з руїн село. Полянська школа була переповнена переростками, учні добиралися в Поляни з с. Оріховець і с. Качанівка Підволочиського району. У 1956 році школу реорганізували у восьмирічну, директором якої був інвалід війни, вчитель історії І. В. Щирба. У селі відкрили ясла на 50 ліжок, де вихователькою працювала М. Є. Мазур, спорудили медпункт з родильним відділенням. Фельдшером у ньому працював Д. О. Масловський зі своєю дружиною Антоніною Миколаївною.

У 1963 році Поляни приєдналися до артілі с. Голохвасти. В січні 1970 року, після приєднання до колгоспу ім. Леніна артілі с. Тарноруди, утворився «Спецгосп ім. Леніна». Цього ж року село Голохвасти зникло з карти району, його об’єднали з Полянами.

У 70-х роках в колгоспі було 5049 га землі. Трудівники четвертої бригади колгоспу, яку очолював П. К. Павенський, виростили по 575 ц/га цукрових буряків, а ланка Люби Рудої виростила по 604 ц/га. У 1971 році в колгоспі налічувалося 5 400 свиней, 632 корови, 665 овець, була велика птахоферма.

З 1966 по 1982 рік головою колгоспу працював агроном за фахом, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора П. М. Свистак. З 1984 по 1996 рік – А. В. Теслюк. Міцна колгоспна економіка допомогла докорінно змінити обличчя села, було побудовано Будинок побуту, бібліотеки, лазні, два чотириквартирні житлові будинки.

З 1989 року працює мале підприємство «Статор», яке займається перемоткою електродвигунів. В 1989 році здано в експлуатацію два чотириквартирних житлових будинки для молодих спеціалістів. В приміщенні одного з них розмістився фельдшерсько-акушерський пункт села Поляни.

У 1979–1989 роках учасниками бойових дій в Афганістані були М. П. Свистак, А. І. Майхер, І. І. Майхер, В. С. Бруско, В. М. Басистюк та С. І. Зволяк. Усі повернулися, але ніколи не забудуть тих подій, свідками і учасниками яких їм довелося стати.

У 1992 році село газифікували. В 1993 році Полянська школа І-ІІ ступенів реорганізована в ЗОШ І-ІІІ ступенів. Кількість учнів становила 100 чоловік, директором призначили С. В. Скорупського. В 2003 році добудували ще три класні кімнати та їдальню на 120 місць. У 2004 році в Полянах споруджено церкву, богослужіння в якій проводить священик А. П. Бих.

У 1991 році колгосп ім. Леніна було перейменовано в колгосп (пізніше – СГК) «Надзбручанський». У лютому 1996 року СГК очолив В. М. Сергійчук, після обрання його головою Районної Ради керівником господарства став В. П. Гопанчук. За період реформування господарства відбулися великі зміни: збільшилося виробництво сільськогосподарської продукції, поголів’я ВРХ виросло до 1520 голів, колгоспну лазню було переобладнано на пекарню. Господарство придбало зерновий комбайн «Дон», кормозбиральний комбайн «Дон» та два трактори «МТЗ-82». У Канівці й частково у Полянах прокладено дороги з твердим покриттям.

19 листопада 2003 року на базі СГК «Надзбручанський» відбувся районний семінар-навчання по впровадженню нових методів відгодівлі свиней. Згідно з Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», землі СГК передано з державної в колективну власність. Члени господарства віддали свої земельні паї в оренду місцевому СГК «Надзбручанський». В 2006 році головою СГК знову обрано В. М. Сергійчука.

До Полянської сільської ради входять села Поляни, Канівка і Петрівка, чисельність населення яких становить 1148 чоловік, які проживають у 485 дворах. З 1989 по 1998 рік сільську раду очолював Й. Б. Зволінський, з 1998 року – Довбуш Н. І.

У 2004 році Полянська сільська рада зайняла друге місце за результатами обласного конкурсу на кращу сільську раду. Цього ж року за високі показники обмолоту зернових, – більше 13 тис. центнерів за сезон, – комбайнеру тракторної бригади №1 с. Поляни Вербному Віктору Станіславовичу присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства».

У 2004 році було створено гурт «Надія», який приймав участь у районних та обласних конкурсах художньої самодіяльності й був учасником мистецько-краєзнавчого фестивалю «Братина».

На території сільської ради діють два фермерські господарства «Рільник» і «Жайворонок», які очолювали фермери Петруков М. І. та Корецький В. В.

В травні 2008 року в Полянах було встановлено хрест і меморіальну дошку з нагоди вшанування жертв Голодомору 1932–1933 років та політичних репресій. На сільському кладовищі за кошти жителів та вихідців села протягом 2008–2009 років побудовано й 20 квітня 2009 року освячено каплицю.

05. Видатні земляки

• Л. Т. Руда Працювала більше 20 років у колгоспі ланковою, нагороджена Орденом Леніна
• К. Л. Білецька Працювала ланковою, нагороджена Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного Прапора, двічі «Золотою медаллю», делегат III всесоюзного з’їзду колгоспників у Москві, присвоєно звання «Майстер золоті руки»
• П. К. Павенський Нагороджений Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного Прапора
• Марія Євгенівна Мазур Нагороджена медаллю «Відмінник освіти України»
• Ольга Басистюк Герой України, народна артистка України, нагороджена Орденом Ярослава Мудрого № 1, лауреат державної премії ім. Т. Г. Шевченка, володарка золотої медалі ім. Віла-Лобоса, лауреат міжнародних конкурсів, золотих медалей
• Любов Калинівна Тараненко Доктор біологічних наук, професор