Іванівка

Село розташоване на правому березі основного русла річки Случ, поблизу Базалії. Від Нової Греблі його відділяє ліс. Історична доля цих двох сіл тісно пов’язана.

01. Заснування та історія до XX століття

У травні 2010 року біля села виявлено сліди поселення раннього залізного віку (VII–V ст. до н.е.). Воно було розташоване на мисі між лівим берегом струмка і правим берегом річки Случ, на відстані 200 м від північно-західної околиці села і напроти південно-західної околиці смт Базалія.

За переказами, назва села походить від імені поміщика Івана, котрий володів селом. Село виникло у XVIII столітті. Перед революцією 1917 року Іванівка належала до володінь графа Ледуховського.

02. Від революції до повоєнної відбудови

На початку лютого 1917 року в Іванівці було встановлено радянську владу. Землю графа конфіскували. В кінці лютого 1918 року село окупували австро-німецькі війська. Протягом двох років влада в ньому часто змінювалася. І лише в кінці листопада 1920 року Іванівку звільнили від польських окупантів частини 44-ої Щорсівської стрілецької дивізії. У цьому ж році землі були передані у користування селянам.

На землях, поблизу джерел з водою, почали селитися селяни-одноосібники. Першими поселенцями були сім’ї Івана Шинкарука, Івана Артеменка, Максима Онищука, Костянтина Колодки, Миколи Колодки, Івана Онищука, Арсена Яновича, Сидора Бондарука. Всі вони проживали одноосібно, віддалені один від одного. За даними статистичного обліку, в 1929 році селяни в одноосібних господарствах одержали з гектара в середньому по 7,5 центнерів жита й озимої пшениці, по 9 центнерів вівса і по 1,5 центнера гречки. Село обминув голод 1932–1933 років.

В кінці 1939 – на початку 1940 року всі сім’ї були переселені на територію Іванівки. В селі було відкрито школу, клуб, магазин, підведено радіо. Жителі створили колгосп, який очолив Оліщук. До колгоспу приєдналося село Червоний Острів. В цей час в Іванівці було побудовано кузню, олійню, майстерню, комори для зберігання зерна, ферми, зернотік, приміщення контори колгоспу.

4–5 липня 1941 року в районі Іванівки важкі бої з німецькими військами вели частини 190-ї стрілецької дивізії. Саме у цих боях воїни дивізії вперше взяли у полон 42 німецьких солдати й офіцера. 6 липня Іванівка була зайнята ворожими військами. За період окупації німці вивезли на каторжні роботи до Німеччини та Австрії 16 юнаків і дівчат. Після запеклих боїв за визволення Базалії та її околиць, 8 березня 1944 року с. Іванівка було звільнене від нацистських загарбників. Бійців, що загинули у ході визвольних боїв за Іванівку, було поховано у братській могилі селища Базалія.

На фронтах Другої світової війни загинули 59 односельчан. На пам’ятнику односельчанам, які полягли на фронтах, викарбовано 20 імен. В селі проживають 3 інваліди Другої світової війни.

03. Сучасність

Одразу після звільнення села розпочалася відбудова зруйнованого господарства. Створений перед війною колгосп проіснував до 1950 року. У 1951 році він був приєднаний до колгоспу ім. Кірова с. Богданівка. Колгоспники відродили господарство, добилися високих показників у вирощуванні цукрових буряків. Зокрема, ланка Марії Любин вирощувала з 1 га до 700 ц буряків.

З 1959 року село входить до складу Волочиського району. В 1970–1980 роках колгосп «Більшовик» був економічно міцним господарством із розвинутим тваринництвом і рослинництвом. Ланкова рільничої бригади с. Іванівка Бойко Ніна Василівна нагороджена двома орденами за досягнення стабільно високих врожаїв сільськогосподарських культур.

У 1993 році утворився колгосп «Случ», до якого ввійшли села Нова Гребля та Іванівка. Головою колгоспу обрали Теслю Василя Андрійовича, який пропрацював на цій посаді 10 років. В 2003 році СТОВ «Случ» було визнано банкрутом і на його базі створено нове товариство СВК «Ранок», яке очолив житель с. Левківці А. Ф. Лемешко.

З 1994 року Іванівка підпорядкована Новогреблівській сільській раді і є бригадним селом колективного господарства з центром в Новій Греблі. Іванівка електрифікована, у 1991–1992 роках село повністю газифікували. У 14 оселях підключено стаціонарний телефон. В селі діють початкова школа, клуб, магазин. Медичну допомогу надає фельдшерський пункт, що знаходиться в Новій Греблі.

Житель села Кільбович Ростислав Григорович виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Станом на 2008 рік в Іванівці 105 дворів і 268 жителів.

Згідно з адміністративним поділом, до 1937 року Іванівка належала до Теофіпольського району, з 1937 року – Базалійського району, з 1959 – Волочиського району Хмельницької області. З 12 червня 2020 року село увійшло до складу Волочиської міської громади, а з 19 липня 2020 року — до новоутвореного Хмельницького району.

За даними Вікіпедії, населення становить 288 осіб, за іншими джерелами — 193 особи.