Борщівка, Веселець і Журавлинці: історія трьох подільських сіл

Історія невеликих подільських сіл часто ховається не в літописах, а в документах, які на перший погляд здаються далекими від людського життя. Це описи маєтків, рахунки корчем, списки худоби, земельні угоди та церковні метричні книги. Саме вони дозволяють побачити, чим жили поселення, кому належали господарства, як використовували землю і як змінювалося життя місцевих мешканців.

Борщівка, Веселець і Журавлинці належать до історичного простору Поділля, проте в різні часи їхні адміністративні зв’язки змінювалися. У документах кінця XVIII століття Веселець і Борщівецький фільварок фігурують у складі Сатанівського ключа — маєткового господарського комплексу. У XIX столітті всі три населені пункти можна знайти серед поселень Кузьминської волості Проскурівського повіту Подільської губернії. Сьогодні Веселець і Журавлинці входять до Сатанівської громади, а Борщівка — до Городоцької.

Ці назви поєднує не лише географія. Архівні документи дають змогу простежити, як упродовж століть змінювалися господарство, землеволодіння та адміністративний устрій цього краю.

Веселець

Одна з найцікавіших знахідок міститься в господарській звітності за березень 1794 року, що зберігається в Архіві головному актів давніх у Варшаві — Archiwum Główne Akt Dawnych (AGAD), у фонді архіву Потоцьких із Ланьцута, сигнатура 4439.

У звіті про напої, видані для продажу в шинках Сатанівського ключа, господарську частину позначено як «Scheda Weselecka» — Веселецька частина. Це важлива деталь: Веселець був не просто назвою населеного пункту, а й географічним орієнтиром для окремої ділянки маєткового обліку.

Документ називає шинкаря Дувида з Весельця — Duwid z Weselca. Отже, у березні 1794 року назва села вже виразно присутня в господарських документах, а місцевий шинок був частиною організованої системи продажу напоїв.

За місяць до шинків Веселецької частини обліку видали 69 кварт алембікової та 1592 кварти звичайної горілки, 36 гарнців меду й 23 бочки та 14 гарнців пива. Це обсяги, записані в маєтковому рахунку для відповідної частини шинкової мережі, а не обсяг виробництва самого села. Водночас цифри показують, що продаж алкогольних напоїв був важливою складовою економіки маєтку.

Термін «ключ» у тогочасних документах означав групу маєтків і господарських об’єктів, об’єднаних спільним управлінням. Тому Сатанівський ключ слід розуміти не як адміністративну одиницю сучасного типу, а як систему, до якої входили фільварки, корчми та інші джерела прибутку.

Веселецький фільварок перед продажем

Ще докладніші відомості про Веселець містить документ від 24 березня 1796 року. Це оцінка худоби та свиней у кількох фільварках, які, за формулюванням звіту, «пішли в продаж».

У Веселецькому фільварку (Folwark Weselecki) нарахували:

• 52 робочих волів, оцінених у 2141 злотий;
• 3 бугаїв вартістю 100 злотих;
• 24 корови — 940 злотих;
• 19 молодих бичків, оцінених приблизно у 365 злотих;
• 13 ялівок вартістю 213 злотих;
• одну ялівку, позначену як приплід 1795 року, вартістю 6 злотих.

Загальна оцінка великої рогатої худоби становила 3765 злотих. Окремо записано 77 свиней вартістю 252 злотих. Разом вартість худоби та свиней у Веселецькому фільварку визначили у 4017 злотих. Проте сума 3765 злотих узгоджується з підсумком, якщо прийняти саме 365 злотих.

Звіт 1796 року охоплював не лише Веселець. Поряд зазначені Радковецький, Борщівецький і Солом’янський фільварки. Їхні залишки описували перед продажем: рахували зерно в снопах і в зерні, сіно, бджіл, пряжу, тканини, худобу, птицю, залізне та дерев’яне начиння.

Отже, йшлося про облік майна, яке передавали або готували до передачі новому власникові. У дослідженій справі немає достатньої інформації, щоб упевнено назвати покупця чи відтворити умови завершеної угоди. Для цього необхідно шукати відповідний акт продажу в сусідніх справах того самого архівного фонду.

Історія назви села потребує окремої уваги. У місцевих краєзнавчих матеріалах можна зустріти твердження, що Веселець раніше називався Рідкою, а назву змінили 1780 року. Пояснення пов’язують зі способом розташування хат і переказом про поселення, що нагадувало журавлиний ключ. У цій версії місцевих журавлів називали «веселиками».

Це цікава народна версія, але поки її не можна вважати остаточно доведеною.

В архівних описах є складніша картина: окремо згадуються Веселець і поселення Рьтки, яке в краєзнавчій публікації визначене як нинішня частина Весельця. Крім того, каталог архівних справ містить матеріали початку XX століття про маєток у Весельці та село Ридка, названі окремо. Без звірення оригінальних документів не можна стверджувати, що Рідка була лише давньою назвою всього Весельця. Не виключено, що йдеться про окреме поселення або його частину, яка згодом увійшла до села.

Для подальшого дослідження варто шукати саме першоджерело, де зафіксовано перейменування, та зіставити його з земельними й церковними описами. Поки що дата 1780 року залишається твердженням місцевого краєзнавчого матеріалу, яке потребує документального підтвердження.

Наприкінці XIX — на початку XX століття історія села дедалі виразніше проступає через земельні справи. В архівному каталозі Державного архіву Хмельницької області описана справа за жовтень 1897 року про придбання на публічних торгах маєтку у Весельці площею 869 десятин. У каталозі зазначено, що купівля відбувалася за допомогою коштів селян і через Селянський поземельний банк.

Це була велика земельна площа — близько 950 гектарів за сучасним перерахунком. Але сам каталог не дає підстав реконструювати точні межі маєтку чи називати всіх його колишніх власників без перегляду справи.

Інші архівні описи стосуються звернень про продаж маєтку у Весельці та Ридці в 1907 році, а також кредитних справ селянських товариств, які на початку XX століття намагалися придбати землю. Зокрема, у 1908–1910 роках фігурує справа щодо кредитування селян Липібоків для купівлі землі у Весельці.

Такі матеріали важливі для розуміння перетворень сільського життя. Якщо наприкінці XVIII століття документи передусім рахували панську худобу, запаси й прибутки фільварку, то через сто років у центрі уваги опинилися купівля землі, селянські товариства та кредитування. Це вже інший етап історії — поступова зміна відносин між великим землеволодінням і селянськими громадами.

Історія Весельця пов’язана не лише з маєтковими рахунками. Поблизу села розташована своєрідна улоговина, де періодично утворюється велика водойма, яку в місцевих публікаціях називають Веселецьким озером або озером-«примарою».

Борщовецький фільварок

У звіті за 24 березня 1796 року поряд із Веселецьким і Радковецьким фільварками записано Folwark Borszczowiecki — Борщовецький фільварок. За місцем та історичним написанням назви його можна пов’язати з нинішньою Борщівкою. Борщовецький фільварок мав окремий господарський облік. У ньому нарахували 37 волів вартістю 1172 злотих, одного бугая, 12 корів, 9 молодих бичків, призначених для продажу, 10 ялівок, а також молодняк, позначений як приплід 1795 року. Загальна оцінка великої рогатої худоби становила 1918 злотих.

Окремо записано 64 свині вартістю 270 злотих. Разом худоба та свині Борщовецького фільварку були оцінені в 2188 злотих.

Це конкретний документальний зріз економіки кінця XVIII століття. Він показує не просто наявність господарства, а структуру його майна: робочі воли становили основу тяглової сили, тоді як молодих бичків і ялівок обліковували окремо. Втім, ці цифри не дозволяють визначити кількість селянських дворів у самій Борщівці або чисельність населення.

У 1796 році Борщовецький фільварок згаданий серед господарств Сатанівського ключа, майно яких готували до продажу. Вартість худоби й свиней у ньому була нижчою, ніж у Веселецькому фільварку, але обидва господарства входили до однієї системи маєткового управління.

Цікавими є й церковні джерела. У каталогах метричних книг для Борщівки зазначено документи церкви святого Димитрія, зокрема метричні книги за 1798, 1800, 1806 і 1825 роки, а також сповідні відомості за 1827 рік. Це означає, що для дослідження родин Борщівки існує окремий напрям роботи з церковними записами. Самі дати збережених книг, однак, не є датою заснування села чи доказом того, що воно виникло саме в 1798 році.

У церковному реєстрі Державної архівної служби України Борщівка також фігурує серед поселень, пов’язаних із Сатанівською римо-католицькою парафією. Таким чином, для історії села можна зіставляти щонайменше два типи матеріалів: маєткові документи, які показують господарство та землеволодіння, і метричні книги, що зберігають записи про людей та родини.

Журавлинці

Журавлинці дещо відрізняються від Весельця й Борщівки за характером наявних відомостей. У дослідженому маєтковому звіті 1794–1796 років назву Журавлинців не вдалося достовірно встановити. Це не означає, що села тоді не існувало: лише те, що в опрацьованій справі немає надійно прочитаної згадки, яку можна було б беззастережно пов’язати із сучасним селом. Натомість є два важливі напрями для дослідження — археологія та земельна історія.

В офіційному переліку археологічних пам’яток Хмельницької області зазначено поселення II–V століть нашої ери на північній околиці Журавлинців, у районі глинища. Пам’ятку внесено до переліку на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької обласної ради від 21 лютого 1990 року № 34.

Для XIX століття є адміністративні й церковні зачіпки. Історичні каталоги відносять Журавлинці до Кузьминської волості Проскурівського повіту Подільської губернії. У реєстрі метричних книг серед поселень, пов’язаних із Куманівською римо-католицькою парафією, також зазначені Журавлинці. Це відкриває можливість шукати записи про народження, шлюби та смерті в документах відповідної парафії.

Особливо промовистою є земельна справа початку XX століття. У каталозі Державного архіву Хмельницької області зазначено справу за 27 жовтня 1908 — 23 грудня 1909 року про видачу позики «2-му Журавлинецькому товариству» для придбання 64 десятин і 1153 сажнів землі у Калитинецько-Дахновецького сільського товариства.

На початку XX століття навколо Журавлинців діяло товариство, пов’язане з колективною купівлею землі та кредитуванням. Це перегукується з матеріалами про Веселець, де наприкінці XIX — на початку XX століття також фігурують поземельні кредити й купівля маєтків.

Отже, історію Журавлинців можна простежувати від археологічної пам’ятки давнього часу через церковні реєстри XIX століття до документів про земельні відносини на початку XX століття. Це різні типи свідчень, і кожен відповідає на своє запитання: де жили люди в давнину, до якої парафії належало село, як громада розпоряджалася землею.

Спільний адміністративний контекст

У XIX столітті Борщівка, Веселець і Журавлинці фігурують у матеріалах про Кузьминську волость Проскурівського повіту Подільської губернії. Така спільна адміністративна належність допомагає розглядати їх як частину ширшого історичного регіону, попри те, що маєткові та церковні зв’язки не завжди збігалися.

Наприкінці XVIII століття Веселець і Борщовецький фільварок простежуються в документах Сатанівського ключа. Наприкінці XIX — на початку XX століття архівні каталоги фіксують операції з продажу маєтків, отримання позик і придбання земель. Окремо церковні реєстри дають можливість перейти від історії власності до історії конкретних людей і родин.