Тарнорудські стави

Тема ставів є цікавою і важливою у історії практично будь- якого поселення, особливо на Поділлі, де так багато річок. Тарнорудські стави – то особлива тема, адже довкола яких єних вирує багато цікавих історій, і ми спробуємо їх ривідкритидослідити. Якщо брати Волочиський район, то тут знаходяться 179 ставків, загальною площею водного дзеркала 2,4 тис. гектарів.  Існує інформація за Сицинським, що у Сарнові була споруджена велика гребля через річку “Медведівку” Бовванець. Згадана гребля у версті від Брунівки – була начебто насипана Сенявським.

Але До до чого ж Сарнів і гребля там до Тарноруди? Катерина Ко́стка, наймолодша донька власників Ярослава —королівського секретаря, сандомирського воєводи Яна Костки та його дружини Зофії Одровонж, доньки руського, подільського воєводи Станіслава Одровонжа,. Одружилася одружилася з Адамом Геронімом Сенявським (1576–1619, яворівський староста). 4 липня 1594 року, після поділу спадку батька, в Перемишлі вона внесла в «дім Сенявських», крім частини Ярослава, села та місто Тарноруда, Курівка, Бубнівка, Постолівка, Солом(я)не (Соломна), Рачинці (Настасівка), Липівці (Липівка). Виходить, що через шлюб Тарнорудський ключ з навколишніми селами перейшли у власність Сенвських, і Адам Геронім Сенявський фактично з того часу стає господарювати у Тарноруді. На Тарнорудському острові він ймовірно зміг збудувати греблю на річці Збруч. Виходячи з того, цього що саме він є тою людиною, котра вперше змогла перегородити Збруч і використати його води для господарських цілей. Саме з появою греблі у Тарноруді стало можливе у Тарноруді мірошництво. Гребля стала також досить важливим елементом у обороні системі Тарноруди. Адже Тарноруда – це місто острів на Збручі, площа якого сягала декілька гектарів. Острів дозволяв перебудувати систему оборони міста разом з високою греблею.

Подібна ситуація існувала і у Тернополі або, а як раніше як його називали, Тарнополь. Ян Амор Тарновський, засновник Тернополя і власник фортеці, 15 березня 1548 року отримав привілей на будівництво греблі та створення ставу. Було Збудовано водойму в заплаві річки Серет як оборонну ланку від нападів турків і татар, що забезпечує фортеці Тарновського ще більшу неприступність. В Як жарт можна прослідкувати подібність назви Тарноруда і Тарнополь з практично подібними ставами у системі захисту міст. Одне місто на Сереті, а інше на Збручі. Окрім цього, Сенявські в Тарноруді у 1643 році Збудували костел, у 1643 році який існує до сьогодні, костел освятив Кам’янецький єпископ Стефан Рупневський. По смерті чоловіка Катерина Сенявська господарювала, і Тарнорудський ключ у 18 -ст. оцінювався разом з головною резиденцією в місті Тарноруда з передмістям і селами Сербинів, Канівка, Гречана, Липівка, Зайчики і Постолівка, Бубнівка та Соломна у суму  1,422.724 злотих.

За час свого існування Тарнорудський став мав у своїй історії як занепади, так і відновлення, багаторазові перебудови і зміни. Часто він просто зникав, і на його місті було болото. У Йосифінській метриці за 1788 рік є згадка про Тарнорудський став, в якій говориться, що місто ділилось на дві частини: це земля для обробітку (орні землі), а також Став Тарнорудський, через який проходив державний кордон. Окрім цього, став належав державі. Дорога, що вела на греблю називалась  вулиця Гоцкова, або, як ще як говорили, «вулиця до води». Річка Збруч відділяє місто від передмість, на схід від міста був Збруч, на півночі і  висока гребля, котра утворювала великий розлогий Тарнорудський став.

Окрім великого ставу, у Тарноруді існував ряд менших ставів, які теж мали важливе значення для міста. Найбільший каскад ставків був на річці Тарнорудка. Перша гребля існувала біля Століцких, далі йшла друга гребля, де раніше вирощували хміль колись. Третя гребля зараз називається «“Таборський ставок»,” який використовувався у 19 -столітті як основне місце, де брали воду для господарських цілей фільварку. що був Останній розташовувався на місці, де у радянський час зробили у радянський час Тракторний стан або Тарнорудська Тарнорудську МТС. У радянський той же період була спроба зробити ще і четверту греблю за поперечною річкою у Патоці, але спроба була невдала, і цю греблю змило в грозу під час грози. Існував ставок і на річці Шукай вода у лісі, але вона теж була зруйнована паводком. На місцях усіх гребель досі можна частково переглянути віднайти залишки старих насипів від гребель.