Мацеви
З двох юдейських кладовищ одне збереглося в досить гарному стані, а інше постраждало в роки Другої світової війни. Тарноруда (велика Лівобережна) лежить біля впадіння річки Тарнорудка в річку Збруч. Тарнорудка в однойменному селі врізається в гору й утворює каньйоноподібну вершину висотою 80-100 м. На місці сходження долини річок Збруча та Тарнорудки, на краю гори знаходиться єврейський цвинтар. Найстаріші могили датуються серединою XVII ст., площа кладовища становить 3-3,5 гектари. Саме кладовище ділиться на два сектори: стародавнє та нове. Стародавнє кладовище перебуває ближче до річки Тарнорудки й направлене на північний схил гори. Нове кладовище спрямоване до річки Збруч на західний схил гори. Могили, залежно від місця, розкидані порізно, деякі лежать густо, частина рідко. Така форма стел характерна для обох секторів кладовища. Надгробки на стародавньому кладовищі менші і мають іншу форму. Вони є суцільними кам’яними стелами, тесані з вапнякового каменю, Передній план має виступ з епітафією на ідиші. На новому цвинтарі стели утворюють плити шириною 80-90 см та висотою 100-120 см із витонченим різьбленням. Всі стели вирізані з білого вапняку. У новому секторі Єврейського кладовища різьблення такі ж, як у Сатанові та Кузьмині. Зокрема, різні зображення символізують різні значення. Так, лев – символ сили та хоробрості, означає, що тут похована сильна і хоробра людина. Зображення єдинорога та лева свідчать, що характер людини все життя боровся між благородством та силою. На одній могилі зображені руки, підняті догори. Це єдиний людський символ, який можна побачити на єврейських могилах, який свідчить, що тут похований Рабе, людина яка молилась Богу. Тобто, мається на увазі, що юдейська громада Тарноруди мала свого Рабе.
Мацева – це основний тип надмогильних стел в євреїв, мацеви шануються як святині. Своєрідний образ їх більшою мірою сприймається релігією як центр початку єврейської культури громади.
В структурі багатьох мацев лежить символічне сакральне начало. Також відрізняються по суті своїй різьбою і формою вираження. Їх простота і лаконічність не є імітацією народної примітивності. Тематика скульптури та рельєфу на мацевах є широкою, а також різноманітною.
Найбільші цвинтарі з мацевами в Україні знаходяться в Ужгороді, Тернополі, Чернівцях, Кременеці, але переважна і переважна більшість знаходиться в єврейських містечках «Штетелях». На Поділлі було їх досить багато серед них є відомі такі як Сатанів, Кузьмин, Тарноруда, Купіль, Фельштин, Михайполь, Гусятин, Зіньків, Ярмолинці.
До нас дійшла лише частина цього унікального спадку. Мацеви брали на себе всю руйнівну силу часу і людського вандалізму, фашистської окупації. По загальній геометричній формі мацеви в більшості випадків являють собою прямокутну вертикально стоячу кам’яну плиту з різними варіантами верху.
На передній стороні мацеви вирізались декоративно орнаментальні, а також з символічні образи що могло схарактеризувати поховану тут людину. Біблійна заборона на зображення людини вимусила майстрів використовувати так звану «Езопову мову». В іконографії мацев є три основних напрямки: рослинний, тваринний, а також геометричний мотив. Особливе місце займають мацеви з зображенням мінори – світильника, символу юдаїзму. Інколи мінору зображали з образом омивання рук, благословення, рука що дає скручений пергамент чи скрижалі, також руки зведені вгору з розведеними попарно пальцями, в традиційному єврейському мистецтві це були єдиним антропоморфним символом.
Майстри що займались створенням мацев досить точно відтворювали тварин, а також птахів, при цьому поєднували образ переводячи його в категорію символу. Досить часто в пластиці стел фігурували предмети реального, а не загробного світу серед яких атрибути ремесла і побуту ось такі як шафа з П’ятикнижям свідчило про освіченість померлого. Дерева це символ – дерева життя що поєднує небо і землю, лев символ сміливості, коли зустрічались парні мацеви – це означає що тут поховані чоловік і жінка. Що цікавим можна відмітити те що на мацевах надписи всі зроблені на івриті де використані тексти з трактатів і талмудів, а також традиційних єврейських молитов.
На Хмельниччині можна відмітити характерну спорідненість мацев в різних населених пунктах. В особливу групу можна об’єднати мацеви з дуже гарною і декоративною різьбою на мацевах Сатанова, Тарноруди й Кузьмина, це могло бути причиною того що різьбою займалась одна сім’я чи один майстер, нам залишається лише здогадуватись.
Випадки вандалізму стосовно мацев не рідко траплялося, що вони забирали й використовували як будівельні матеріали чи під інші цілі. Добре коли культура людей дозволила зберегти це сакральне мистецтво. Наша задача тепер зберегти й доглянути ті унікальні залишки історії та мистецтва, що збереглось в монументальних образах мацев, які залишаютьсяМацева – це основний тип надмогильних стел в євреїв, мацеви шануються як святині. Своєрідний образ їх в більшій мірі сприймається релігією як центр початку єврейської культури общини.
В структурі багатьох мацев лежить символічне сакральне начало. Також відрізняються по суті своїй різьбою і формою вираження. Їх простота і лаконічність не є імітацією народної примітивності. Тематика скульптури та рельєфу на мацевах є широкою а також різноманітною.
Найбільші цвинтарі з мацевами в Україні знаходяться в Ужгороді, Тернополі, Чернівцях, Кременеці але переважна і подавляюча більшість знаходиться в єврейських містечках «Штетелях» . На Поділлі було їх досить багато серед них є відомі такі як Сатанів, Кузьмин, Тарноруда, Купіль, Фельштин, Михайполь, Гусятин, Зіньків, Ярмолинці.
До нас дійшла лише частина цього унікального спадку. Мацеви прийняли на себе всю руйнівну силу часу і людського вандалізму, фашистської окупації. По загальній геометричній формі мацеви в більшості випадків являють собою прямокутну вертикально стоячу кам’яну плиту з різними варіантами верху.
На передній стороні мацеви вирізались декоративно орнаментальні а також з символічні образи що могло охарактеризувати поховану тут людину. Біблійна заборона на зображення людини вимусила майстрів використовувати так звану «Езопову мову». В іконографії мацев є три основних напрямки: рослинний, тваринний а також геометричний мотив. Особливе місце займають мацеви з зображенням мінори – світильника, символа іудаїзму. Інколи мінору зображали з образом омивання рук, благословення, рука що дає скручений пергамент чи скрижалі, також руки зведені вгору з розведеними попарно пальцями, в традиційному єврейському мистецтві це були єдиним антропоморфним символом.
Майстри що займались створенням мацев досить точно відтворювали тварин а також птахів, при цьому поєднували образ переводячи його в категорію символу. Досить часто в пластиці стел фігурували предмети реального а не загробного світу серед яких атрибути ремесла і побуту ось такі як шафа з П’ятикнижям свідчило про освіченість померлого. Дерева це символ – дерева життя що поєднує небо і землю, лев символ сміливості, коли зустрічались парні мацеви це означає що тут поховані чоловік і жінка. Що цікавим можна відмітити те що на мацевах надписи всі зроблені на івриті де використані тексти з трактатів і талмудів а також традиційних єврейських молитв.
На Хмельниччині можна відмітити характерну спорідненість мацев в різних населених пунктах. В особливу групу можна об’єднати мацеви з дуже гарною і декоративною різьбою на мацевах Сатанова, Тарноруди і Кузьмина, це могло бути причиною того що різьбою займалась одна сім’я чи один майстер, нам залишається лише здогадуватись.
Випадки вандалізму по відношенню до мацев не рідко що мацеви забирали і використовували як будівельні матеріали чи під інші цілі. Добре коли культура людей дозволила зберегти це сакральне мистецтво. Наша задача на даний момент зберегти і доглянути ті унікальні остатки історії та мистецтва що збереглось в монументальних образах мацев які залишаються.