Традиції бджолярства

Перші відомості про бджільництво належать до часів Галицько-Волинського князівства, про що оповідає легенда «Як бджоли врятували Тарноруду». Згодом бджільництво розвинулось у багатьох маєтках, передмістях і селах, особливо — від поч. 19 ст.

1920—1939 бджільництво Тернопільщини було найрозвинутіше у Польщі. 1925, за даними загальнопольського конгресу з бджільництва, 1-ше місце за кількістю вуликів на 1 км² серед 16-ти воєводств займало Тернопільське. 1932 була заснована Подільська пасічнича спілка, яка об’єднала бджолярів Тернопільського, Збаразького, Скалатського, Теребовлянського, Бережанського, Підгаєцького, Золочівського повітів. Тарноруда входила в склад Скалатського.1939 вона нараховувала понад 2200 членів, усіх пасічників було 4000. Кооператив забезпечував майже половину збуту меду з пасік Тернопільщини: на рік 20-25 вагонів (вагон −10 т). Найбільшу пасіку в Європі (понад 3000 пнів) тоді мали Є. та О. Білинські. Про давню культуру бджільництва і говорять місцеві топоніми такі як Медобори.