Category:

Новини

Осінній сезон літературних побачень за філіжанкою кави у Волочиську!

by Лора Підгірна 11 Серпня, 2016

written by Лора Підгірна

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЧАС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ДОЗВІЛЛЯ!!!
Зовсім скоро наступить осінь, а з початком осені і відкриття нового сезону Літературних побачень за філіжанкою кави у Волочиську від авторського проекту Літературний туризм.
Отож, цієї осені на поціновувачів читання та книги чекають по-справжньому королівські подарунки! Зустріч із бомбезними, відомими українськими письменниками:
– Галина Вдовиченко ( заступник головного редактора улюбленої газети «Високий Замок» online, журналіст, письменниця)
– Богдан Коломійчук( український Конан-Дойль, автор ретро-детективів та історичних романів)
– Сімона Вілар (Наталя Гавриленко) (авторка істрично-авантюрних романів, ТОП-авторка Клубу Сімейного Дозвілля)
– Наталя Гурницька ( відома українська письменниця,авторка історично-любовної прози)
Друзі, і це ще не весь перелік!
Також у планах візит Матічин Ярослави з презентацією нового історично-авантюрного роману поки що під робочою назвою “Лицар Крові і танець Чуми” (Лицар Крові чи у всі часи була…. війна і чума).
Словом, друзі, слідкуйте за анонсами і івентами від Літературний туризм! Приймає шановних гостей й усіх поціновувачів Літературних побачень мистецька смачна візитка нашого міста -кафе-бар “Гриль”.
Літературні побачення проходитимуть за підтримки ГО Подільсько-Галицько-Волинська гільдія, Самопоміч Волочиськ, Вечірні новини газета для усієї родини та ПП Promo Lux
Як завжди, ВАС чекає зустріч з письменниками, можливість придбати твори авторів, автограф-сесія, фото-сесія, та afterparty!
До зустрічі, друзі!

11 Серпня, 2016 0 Коментар

Анатолій Резнік. Картоплярство – як одна із можливостей для Волочиської громади

by Лора Підгірна 29 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

Національна академія аграрних наук України, інститут картоплярства НААН України, українська асоціація виробників картоплі 5 липня в смт. Немішаєве провели науково-практичну конференцію з виїздом на дослідні ділянки перспективних сортів картоплі, що вирощуються по новій технології, яка спрямована на формування заглибленої кореневої системи.

На цьому святі я особисто познайомився з “акулами” картоплярства — відомими селекціонерами- сортодослідниками, академіками, докторами та кандидатами наук, представниками відомих німецьких, нідерландських та українських фірм, які представили свої новинки в селекції, насінництві і саме головне — у нових підходах у технології вирощування картоплі. На запрошення заступника директора ІК НААН з інновації в картоплярстві, кандидата наук Анатолія Францовича Борівського я презентував свою технологію вирощування картоплі і переконливо доводив про нагальну потребу спрямовувати зусилля селекціонерів, генетиків на створення таких сортів картоплі, які були б спроможні самостійно, без зусиль картоплярів утворювати в рази більш розгалужену і особливо заглиблену кореневу систему. Але це не означає, що поки таких сортів не має, ми повинні у таких посушливих і спекотних умовах, які склалися в Україні в останні роки притримуватися традиційних технологій вирощування. То у чому особливість моєї технології? Відповідь — у високому і якісному врожаї (1 т. з соти), навіть за складних посушливих спекотних погодних умов. Крім того, що рослини картоплі з заглибленою кореневою системою краще забезпечені вологою і поживними речовинами, вони при перегріванні грунту не зупиняють

бульбоутворення і не входять у період спокою. Відомо, що картопля призупиняє свій ріст і приріст картоплин при t +25, а при +30 і вище настає період спокою, що негативно впливає на лежкість картоплин і непроростання вічок при посадці і інші негативні фактори, що впливають на виродження насіневого матеріалу. Якщо рослина вирощується за традиційною технологією і її коренева система сформована поверхнево, то при відсутності опадів і пересушуванні верхнього шару грунту ріст її призупиняється. Якщо ж до того всього додати ще й високу температуру грунту — тоді рослина не тільки переходить у період спокою — вона гине, а картоплини від впливу високих температур в”януть, вироджуються, втрачаючи здатність випускати вічка, або утворюють ниткоподібні пагінці.

А тепер відчуйте різницю, коли ваша рослина має глибоку розгалужену кореневу систему! Уявімо собі, що розпечене Сонце перегріло стебло та верхній шар грунту. Чим в даній ситуації служить заглиблена коренева система? – Холодильником, радіатором, кондиціонером для всієї рослини. Хоч стебла, листя і поверхневі корінці з столонами і картоплинами зазнають впливу високих температур, але саме холодна заглиблена коренева система за допомогою вологи, яка зберігається у нижніх шарах грунту перерозподіляє і врівноважує через фотосинтез температуру рослини, що дозволяє її продовжувати накопичення вуглеводнів не зупиняючи свій ріст. Я уважно слухав виступ представника однієї фірми, яка пропонувала картоплярам препарати, що здатні понижувати температуру стебел і листя, але це не вирішує проблему забезпечення рослин вологою, бо якщо за спекотних посушливих умов ми обробимо відповідними препаратами і досягнемо зниження температури стеблової маси, то коренева система, яка сформована традиційно — поверхово, не забезпечить вологою і відповідно живленням рослину, що матиме у підсумку негативний результат.

А тепер хочу зупинитися на трьох дуже значимих помилках , які допускає інститут картоплярства при садінні сортів картоплі, формуючи наче б то заглиблену кореневу систему, хоч є тут і раннє заглиблене садіння для формування білого підземного стебла з якого з пазушних вічок формуватиметься коренева система; і внесення в розсип нітроамофоски, щоб кожен корінець живився і давав врожай; і попередник — жито та озима пшениця, потужна коренева система якого розкладаючись за допомогою мікроорганізмів утворює велику кількість канальців з органічних кислот, що створює умови для занурення і живлення кореневій системі картоплі; і позакореневе підживлення листя, яке активізує утворення потужної листової і стеблової системи і відповідно — кореневої, але цього замало, щоб у рослини було достатньо умов для формування справді потужної, заглибленої кореневої системи:

Помилка 1. Раннє садіння прогрітих та пророщених картоплин в холодний непрогрітий грунт проводили з глибоким засипанням картоплин в один прийом, що не могло в повній мірі забезпечити стрімкий, активний розвиток кореневої системи через неможливість прогрівання цього шару грунту слабким весняним Сонцем. Саме через це був втрачений час захоплення рослиною весняної вологи, бо картоплини сиділи в холодному грунті і чекали відповідної температури для початку свого росту. Мене запитували яка глибина першого загортання. Глибина має бути мінімальна — 3, 5, 7 см. Чим меньше ми загорнемо, тим скоріше відбуватимуться ростові процеси і швидше формуватиметься коренева система. Друге, третє довсходове загортання проводиться вже більшим шаром грунту по мірі його прогрівання. Глибоке садіння — перше плитке загортання, – це єдино вірний спосіб створити рослині максимально сприятливі умови для початку росту кореневої системи;

Помилка 2. Відбір найбільших картоплин не проводиться і садіння здійснюється середніми картоплинами вагою 80-100 г без видалення бічних вічок, що дозволяє рослинам формувати корчі з великою кількістю стебел – в середньому від 4 до 8. Кожне стебло в корчі — це окрема рослина, яка конкуруючи з іншими стеблами розвиває свою кореневу систему, столони, картоплини, та розгалужує надземну частину. Чим менше конкуренції в корчі, тим більше можливості стеблу утворити грубі, а відповідно заглиблені коріння, а також грубе, розгалужене стебло та листя, за допомогою якого рослина накопичуватиме енергію сонця, вуглеводні і картоплини формуватимуться великі без дрібної. Грубі, високі стебла і листя стануть захистом грунту від попадання сонячних променів і його перегрівання, пригнічення росту бур”янів і за допомогою фотосинтезу забезпечать формування значної кількості врожаю. У корчі з великою кількістю стебел через нездорову конкуренцію не вистачає поживних речовин, корінці формуються дрібні, мичкуваті і незаглиблені. Відбір для садіння найбільших картоплин дозволяє не тільки зберігати властивості певного сорту, але і покращувати його через генетичну здатність до нарощування своєї маси. Прогріті, пророщені на світлі великі картоплини перед садінням розрізаємо на достатньо великі частини (80-100 г) по 1-2, максимум 3 вічка. Масса потрібна для енергії проростання. Ми ж не садимо картоплини в діаметрі 1-2 сантиметри, бо добре знаємо, що хоч ця картоплина зійде, але врожай вона нам дасть мізерний. Велику картоплину не варто садити не тільки через утворення зайвої конкуренції в корчі, але й тому, що стебла можуть брати поживні речовини тільки з картоплини і лише згодом будуть формувати свою власну кореневу систему і втратиться час на захоплення вологи, яка частково випарується, а основна опуститься в глиб землі. Крім того різанням оздоровлюється посадковий матеріал, запускаються захисні процеси організму рослин, виробляється імунітет, тобто стійкість до хвороб, як прививка у дітей, коли на зріз потрапляє дуже мала, незначна доля інфекції, хвороби, але для уникнення перезараження посадкового матеріалу перед різанням обов’язково потрібно обробити препаратом МАКСИМ, а вологі зрізи пересипати сумішшю -1 частина цементу і 3 частини попелу. Фосфор і калій в попелі припалить інфекцію, а цемент перетворить миттєво вологий зріз на міцну непробивну стіну.

Помилка 3. Наступного сезону пропонується розширити міжряддя для утворення додаткового запасу землі і можливості нагортання дуже високого гребня, що наче б-то дозволить свормувати максимально довге підземне стебло, з пазушних вічок якого формуватиметься потужна, розгалужена, заглиблена коренева система. По-перше розширення міжрядь більше 80 см призведе до забур’яненості, перегрівання грунту сонячним промінням через його відкриті ділянки та випаровування вологи, перегрівання картоплин та їх виродження, а саме головне високий гребінь у посушливих умовах буде швидко пересихати. У всьому має бути якась межа, золота серединка. Краще максимально глибоко розпушити грунт, заглибивши посадку з першим надплитким загортанням, щоб після садіння залишався рівчик, а не горбок і тоді ми досягнемо саме того результату, який дозволить створити умови для закладання повторними загортаннями максимально довгого білого підземного стебла, а відповідно заглибленої кореневої системи.

Картопляр сорто-дослідник А. Резнік
тел. 0987794349
ел. адр. rieznik_anatolii@mail.ru
сайт: www.kartoshka.biz.ua

29 Липня, 2016 0 Коментар

13726663_1154289031281223_8523043183158755432_n

Екскурсії Маршрути Новини

Краєзнавча екскурсійна поїздка для волочиських школярів до історичної Тарноруди

by Лора Підгірна 25 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

Отже…. Тарноруда. У не такому вже й далекому минулому – ошатне містечко на рубежі Поділля й Волині. Настільки прогресивне, потужне та самодостатнє у своєму бутті, що новоявлена совєцька власть грабувала, нищила та стирала його з лиця землі нещадно; обдерла золото з його храмів, загубила життя не одного з його мешканців. Однак, і в наш час нищення Тарноруди свідомо чи несвідомо продовжується не менш “ефективно” та цілеспрямовано.
Історичні пам’ятки районним відділом культури до цього часу не інвентаризовані та не паспортизовані а ті хто цей процес так і не спромігся налагодити – не несуть жодної відповідальності. З уст тарнорудських представників влади та інтелегенції чуємо лише слова байдужості, недостатку та рецесії ; очікування, що ось хтось прийде та щось вділить: шматок лінолеуму, мішок цементу, тощо. Попри все Об’єднання Самопоміч Волочиськ спільно з ініціативною групоюПодільсько-Галицько-Волинська гільдія розпочавши проект “Тарноруда” вбачає за необхідність подальшу популяризацію історичної спадщини цього населеного пункту, надання публічності його проблем та потреб та продовжує усіляко популяризувати історію колишнього містечка з Магдебурзьким правом, управителями якого були Мальчевські – прямі нащадки саксонських курфюрстів, а на печатці міської управи зображувалася Свята Маргарита, покровителька Шотландії.
Одним із таких заходів є недільна екскурсійна поїздка до Тарноруди для волочиських школярів-старшокласників, спільно організована за ініціативи й підтримки Самопоміч Волочиськ, Подільсько-Галицько-Волинська гільдія, громадської діячки Alina Koval, підприємця-перевізника Валерія Смутницького. Школярі пройшлися екскурсійним маршрутом,відвідали старовинні некрополі, костел Святого Станіслава та Божої Матері Святого Скапулярія.

Одним з пунктів нашого маршруту була школа с. Тарноруда. Для юних туристів – ще один об’єкт, котрий вони розглядали з неприхованою цікавістю. І водночас – це ще один приклад байдужого ставлення громади до власної історії. Сподівань, що хтось прийде і все зробить за них.
Сама по собі сільська тарнорудська школа, що розміщена у розкішному старовинному маєтку Мальчевських-Мордвінових дійсно, за словами її директорки виживає. Після екскурсії ми, дорослі, мали спілкування з директоркою і почули тільки слова безнадії та рецесії. Причина у тому, що керівництво школи бачить виключно насущні шкільні проблеми і не усвідомлює, що статус цього навчального закладу, котрий працює в стінах історичної архітектурної пам’ятки ВЖЕ докорінно відрізняє його від статусу звичайних сільських шкіл, яких владі звично тримати на голодному пайку. До того ж сама директорка школи є депутатом міської ради і це, звісно, при її бажанні та відповідній наполегливості дає можливість діяти самостійно та максимально ефективно. Прикро бачити в історичних приміщеннях недопустимі бетонні стяжки на підлозі. Тим часом у коридорі на першому поверсі збереглися автентичні венеціанські кахлі, а на другому – старовинний паркет. У кількох місцях він потребує негайної реставрації. Автентичними є і вхідні двері з різьбленням, вкриті жахливою коричневою фарбою.
Відверто кажучи було сумно все те споглядати. Але чи насправді ці депресивні настрої є вироком? Вирішують, насправді, самі люди. Що б їм не говорили “згори” та які “вказівки” не давали.На завершення ми вирушили до місця, де колись, у XVIII столітті знаходилася стара пивоварня і там розбили імпровізований табір. Смакували канапками, свіжозвареною юшкою із свіжої річкової риби та смачними шоколадними круасанами, відпочивали, фотографувалися, спілкувалися.

Школярі та навіть присутні на екскурсії вчителі історії були щиро здивовані побаченим та почутим, бо вперше дізналися про Тарноруду як про село з таким потужним і славним історичним минулим…
А тим часом, проект “Тарноруда” продовжується.
Далі буде!

25 Липня, 2016 0 Коментар

Відомі персони Історичні місця верхнього Надзбруччя Новини

Не Святою Агатою єдиною…

by Лора Підгірна 22 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

вітраж із зображенням Св. Маргарити Шотландської, каплицяСв. Маргарити, Едінбург, Шотландія

Історія нашої Тарноруди не перестає вражати, дивувати за захоплювати. І чим глибше занурюєшся в неї, тим більше розумієш, що вона таки направду легендарна. Така, якою не соромно поділитися із світом.
Подільсько-Галицько-Волинська гільдія взяла на себе місію усіляко практично сприяти збереженню історичної спадщини Волочищини і ось, рухаємося, друзі. Правда, все відбувається так наче усі легенди Тарноруди, уся її славна минувщина тільки й чекали, поки знайдуться ті, хто зацікавиться ними і самі почнуть промовляти до нас…. Все наче за “Баладою о времени” Висоцького:
Время подвиги эти не стерло:
Оторвать от него верхний пласт
Или взять его крепче за горло –
И оно свои тайны отдаст.
Упадут сто замков и спадут сто оков,
И сойдут сто потов целой груды веков…
А ось і головна інтрига: як гадаєте, що поєднує середньовічну шотландську королеву Маргариту, канонізовану у 1250-му році та визнаною Папою Римським небесною покровителькою Шотландії й нашу Тарноруду ?
А ось і розгадка:

Св. Маргарита Шотландська, скульптура у єзуїтському храмі, м. Лондон.

Свята Маргарита Шотландська насправді доводилася онукою нашому руському князеві, тестеві усієї тогочасної Європи Ярославу Мудрому, І відповідно була донькою руської князівни Агафії Ярославни та англійського короля Едварда-Вигнанця.
В результаті посягань на англійський престол норвежця Гаральда ІІІ Сігурдссона королівська родина Маргарити переховується у Шотландії і там, близько 1069-го року юна Марго була видана за шотландського короля Малкольмома III, відповідно ставши королевою Шотландії.
Маргарита народила Малькольму восьмеро дітей, четверо з яких один за другим ставали королями Шотландії; один із синів Маргарити, Давид, був канонізований, як і мати, католицькою церквою, а дочка , принцеса Матильда, вийшовши заміж за англійського короля Генріха I і стала пра-бабцею легендарного англійського короля Річарда Лев’яче серце.
Та поверенімося до самої Святої Маргарити Шотландської.
Благочестива королева Маргарита опікувалася церквою й ченцями. З її діяльністю пов’язано проникнення на північ Європи лицарської англо-французької культури, котра захопила терени усєї Европи і втримувала позиції аж до XVI століття.
Королева Свята Маргарита і до сьогодні у Шотландії надзвичайно відома та шанована.
Ім’я Маргарити присвоєно найдавнішій будівлі Единбурга та каплиці королівського замку. Університетський коледж в Единбурзі також названо на її честь. Її прах упокоєно поряд із прахом чоловіка-короля у Данфермлинському абатстві. А 16 листопада – дата смерті Маргарити вшановується шотландцями як День Святої Маргарити, Патронеси Шотландії.

ілюстрація Малькольм III и Маргарита Шотландська на сторінці гербовника шотландської королеви Марії Стюарт (1562 р.)

Разом із тим, через багато століть, у містечку Тарноруда на Волочищині міська управа мала власну символіку – печатку із зображенням жіночої постаті з хрестом у руці – найімовірніше – Святої Маргарити Шотландської. Відбиток цієї печатки, датований 1870р-ми роками і сьогодні зберігся в колекції документів відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера.
Сьогодні, від імені ініціативної групи Подільсько-Галицько-Волинська гільдія я звязалася із Львівською науковою бібліотекою ім. В.Стефаника, завідувачкою відділу рукописів, пані Мирославою Дядюк аби уточнити, чи направду у біблотеці зберігається колекція документів Антонія Шнайдера а серед них – і відтиск таємничої тарнорудської печатки із зображенням Святої Маргарити Шотландської.
Вже за кілька днів матимемо фото-копію документа і я обов’язково викладу її тут, на офіційній сторінці Подільсько-Галицько-Волинська гільдія та на офіційному порталі ГО.
Проте отриманням копії відтиску тарнорудської печатки наші пошуки не завершаться. Адже згадки про тарнорудську печатку з Св. Маргаритою мали б знайтися і в інших документах того часу; могли б залишитися якісь ледь-помітні сліди і в самій Тарноруді…
Не дає спокою і запитання, чому саме Свята Маргарита зображена на тій печатці. Яким саме чином історія шотландської святої покровительки переплітається із історією нашої Тарноруди.

Данфермлинське абатство – місце упокоєння Св. Маргарити.

Зрозуміло тільки одне:усе у цьому світі замішане з однієї глини. Далеке набагато ближче до нас, ніж ми думаємо, а світова історія людства складається із таких ось тоненьких штрихів, доль, історій , в яких вплетена наша Україна-Русь і навіть маленька Тарноруда – колись славне та легендарне містечко…
Повторюся, що на тлі того, що нам уже відомо про Тарноруду – це вже не просто дивує а захоплює!!!
Щира подяка історику та краєзнавцю Андрій Майхер за розкручування нового витка та нової історії про Тарноруду….
Далі буде…

22 Липня, 2016 0 Коментар

Відомі персони Новини Фото

Тарноруда оживає!

by Лора Підгірна 22 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

Часто доводиться чути, як люди нарікають: село зубожіло, роботи немає, чоловіки спиваються… Але розруха, як вірно підмітив класик – починається не з того що ззовні. Вона починається з голови; виє там кубло і починає плодитися.
Родючі, масні грунти Надзбруччя – є стратегічним багатством цього краю. Багатством, яке у поєднанні з чудовою природою Волочищини та багатою історичною спадщиною можуть стати капіталом мешканців Волочиської ОТГ.
У цьому переконаний член Подільсько-Галицько-Волинська гільдія , уродженець Тарноруди, краєзнавець і агроексперементатор Анатолій Резнік. Нещодавно пан Анатолій побував в Одесі, де ділився із одеськими аграріями та науковцями секретами картоплярства. А всього кілька днів тому приймав на своїх експерементальних полях у Тарноруді поважних гостей: Миколу Фудригу, кандидата сільськогосподарських наук, завідувача лабораторії селекції картоплі інституту картоплярства Національної Академії Аграрних наук України та Анатолія Борівського, кандидата сільськогосподарських наук, заступника директора інституту картоплярства з інноваційних технологій Національної Академії Аграрних наук. Мета візиту поважного панства – обмін досвідом та впровадження новітніх технологій у вирощуванні картоплі які направленні на формування потужної заглибленої кореневої системи. Мова аграріїв-науковців мало зрозуміла пересічним волочисцям. Зате ми усі чудово розуміємо, що таке добробут. Прикладно, на Тернопільщині давно і благополучно розвиваються цілі села, мешканці котрих вирощують помідори та огірки. Що заважає Волочиської ОТГ позиціонувати себе як регіону картоплярства?
Пан Анатолій Резнік готовий ділитися і досвідом, і надбаннями з усіма, хто зацікавиться. Але поки що його лекції з картоплярства потрібні на півдні України, в Одесі. У рідному Волочиську його вважають більше диваком. А візит поважних профільних науковців пройшов абсолютно непоміченим для місцевої влади та місцевої преси.
Варто додати, що окрім наукової частини гості мали можливість більше дізнатися про історію Тарноруди. З провідником без перебільшенні у хащі історії Тарноруди, краєзнавцем Андрій Майхер гості побачили Тарнорудський костел Божої Матері Свіятого Скапулярія, палац Мордвінових, старовинні некрополі. Були вражені та одночасно розчаровані станом памяток, особливо на цвинтарях…
Однак великим позитивом є те, що по волі, поступово Тарноруда починає вимальовуватися, оживати. І це ще одне підтвердження того, що тільки громадські ініціативи можуть відкрити та засвітити її решті українців та світу.

22 Липня, 2016 0 Коментар

^D6E75B1DDC1B59263BF4CF71683CAE5E4C15615EC7B29A9D7D^pimgpsh_fullsize_distr

Бібліотека Новини

Свіжий номер “Вечірніх новин” вже скоро!

by Лора Підгірна 19 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

Наступний, свіжий випуск інформаційно-розважального видання Вечірні новини газета для усієї родини ось-ось піде в друк! Люди та їх захоплення – ось тема, що об’єднує усі його матеріали. Незвичні амплуа і хобі відомих і непублічних мешканців нашого міста, несподівані інтерв’ю та ексклюзивні історії з перших уст…
Громадські ініціативи та проекти, ідеї та напрацювання творчих, небайдужих і натхненних! Очікуйте! Читайте! Пізнавайте!
Відкривай Волочищину Україні та світу разом із нами!

19 Липня, 2016 0 Коментар

13769624_1201768596560101_6858437258598120035_n

Бібліотека Новини

Проект “Книги і квіти. Копачівська бібліотека”

by Лора Підгірна 19 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

Ну ось, книги, люб’язно зібрані для сільської бібліотеки с. Копачівка українськими письменницями Мілою Іванцовою, Галиною Ів, Дариною Терещенко та бібліотекою ім. Анни Ахматової ЦБС Оболонського району м. Київ а також чудовими студентами Коледжу морського і річкового флоту
Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного завдяки сприянню доброго друга і постійного Партнера наших мистецьких та літературних дійств, громадської діячки Аліни Коваль дісталися м. Волочиськ і відправилися на процедуру обробки у Волочиській ЦБ. Зовсім скоро вони будуть доставлені до Копачівської бібліотеки і читачі – дорослі та маленькі – зможуть гідно оцінити літературний презент від київських друзів.
Серед зібраних книг є й відомі бестселлери. Наприклад – “Кулінарні фіглі” Марії Матіос, “Любові полум’я” Ніки Нікалео, “Нічний молочник” Андрія Куркова, “Заметіль” Анни Хоми, романи Міли Іванцової та інші чудові книги.
Разом з тим, за приватної ініціативи Аліни Коваль сільські бібліотеки Волочиської ОТГ отримають примірники книги Надії Савченко “Сильне ім’я Надія!” .
Взагалі, і надалі є велике бажання різнобічної командної співпраці з сільськими бібліотеками, котрі безперечно потребують значно більшої уваги, ніж їм приділяється державою. Спільними силами ГО Подільсько-Галицько-Волинської гільдії, Об’єднання “Самопоміч Волочиськ”, ініціативами Аліни Коваль та інших наших небайдужих Партнерів зможемо здійснити з Божою поміччю багато гарних, змістовних проектів, про які – трохи згодом!

Пи.Си.

Сьогодні, з приводу нашого волочиського фандрайзингу – проекту “Книги та квіти” отримала від знаної української письменниці пані Міли Іванцової ще й ось такого супровідного листа інтернетом, котрий дозволяє книжкове благодійництво для сільських бібліотек вивести на новий, ефективний рівень.
Отже: ні для кого не секрет, що коли приходять у село книги у форматі благодійного проекту – сільський бібліотекар зобов’язаний за власний кошт тягнути торби з книгами на собі в район, до центральної бібліотеки, “на оформлення” а потім – у зворотній бік, за свій же кошт, назад, в село….
Звичайно, для когось цей лист буде не аргумент. Але давайте міркувати логічно: навіщо так ускладнювати процес благодійного отримання книг сільськими бібліотеками, котрі і без того на ладан дишуть?
Сподіваюся, це роз’яснення у листі стане комусь із колег у нагоді!

19 Липня, 2016 0 Коментар

Відеогалерея Новини

TARNORUDA PRESENTATION 2016

by admin 18 Липня, 2016

written by admin

18 Липня, 2016 0 Коментар

Бібліотека Екскурсії Новини

Проект “Тарноруда”. В дії!

by Лора Підгірна 13 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

Для кожної справи необхідний міцний фундамент, надійна та ефективна платформа.
Кілька тижнів тому у Волочиську, за підтримки Інститут Громадянського Суспільства/Civil Society Institute відбулося заключне зібрання робочих груп із напрацювання Стратегії подальшого розвитку Волочиської ОТГ у форматі проекту “Підтримка розвитку об’єднаних територіальних громад у Хмельницькій області”. Зібрання яке сприяло тому, аби всі наші ментальні пазли, нарешті, стали на свої місця. Зібрання, яке допомогло нам, однодумцям, визначитися та усвідомити себе єдиною командою. Командою, котра вже на протязі року має спільні напрацювання, взаєморозуміння та однакове стратегічне бачення що до подальшого розвитку Волочиської ОТГ. Тож не дивно, що сьогодні, за підтримки того ж таки Інститут Громадянського Суспільства/Civil Society Institute у Волочиську, ми мали логічне продовження наших стратегічних напрацювань, а саме – круглий стіл за участі громадських активістів, підприємців, науковців та краєзнавців Хмельниччини, який, власне, став одночасно й установчими зборами для створення Подільсько-Галицько-Волинська гільдія – громадського осередку, що поєднав нас і, сподіваємось,стане нашою надійною платформою для подальшого руху.
Формуємо цей громадський осередок аби він міг стати соціальним ліфтом для подальшого особистісного розвитку та реалізації актуальних ідей, проектів та принципів заради впровадження на практиці якісних змін, котрих потребує наша громада; змінювати життя на краще не лише для «обраних»та “своїх”, але для кожного, хто прагне тих змін.
На наше сьогоднішнє зібрання з офіційним візитом прибули представникІнститут Громадянського Суспільства/Civil Society Institute й “хресна мама” нашого осередку Natalya Rokhova, спеціаліст з регіонального розвиткуMariya Khomenko , представники благодійного фонду Hesed Besht, секретар міської ради, Волочиської ОТГ, громадська діячка Alina Kovalісторики та краєзнавці Володимир Захар’єв Войтко Хмельдун, Vitalik Mozdir Андрій Майхер, Анатолій Резнік, представники об’єднанняСамопоміч Волочиськ, Людмила Панфилова та Олег Панфилов, ресторатор Антоніна Прокопчук, митець Володимир Кропивницький, директор курсів іноземних мов “Let’s do” Володимир Черніков.
Однією із ключових тем нашого зібрання стала тема подальшої розробки і втілення проекту “Тарноруда”, а саме – інвентаризації та паспортизації історичних об’єктів на території села, які так і не були здійснені за роки Незалежності а сьогодні у своїй переважній більшості перебувають у вкрай занедбаному стані і потребують від елементарного окультурення територій (як, наприклад, старовинні тарнорудські некрополі) до повноцінних реставраційних та реконструкційних робіт.

По завершенні круглого столу наша команда мала невиличку перерву на coffee time, бо,власне, саме зібрання відбувалося на затишній літній терасі кафе “Ольвія” (“Гриль”) – місці, давно облюбованому учасниками проекту Літературний туризм – відомими українськими письменниками та митцями. А далі ми усією командою відправилися в екскурсійну поїздку до легендарної Тарноруди, аби відвідати її основні історичні пам’ятки, а гості та учасники круглого столу могли скласти власне враження про історичну спадщину цього унікального місця.
Звичайно, перше, що кидається в очі – це у своїй більшості занедбані та недоглянуті історичні об’єкти (наприклад: старовинні католицький, православний та юдейський некрополі, що завдяки своїм унікальним артефактам можуть стати частиною потужного екскурсійного маршруту) та пасивність й певна залежність сільського начальства. На запитання представниці Інститут Громадянського Суспільства/Civil Society Institute, пані Natalya Rokhova на що готовий пан сільський староста аби у рідному селі почалися позитивні перетворення, чиновник, нажаль, так і не зміг дати чіткої відповіді…
А поміж тим – всього якихось два десятки стратегічних кілометрів бездоріжжя навпростець відділяє історичну Тарноруду від не менш історичного Сатанова, який забезпечить селу не чергову примусово-добровільну шароварщину а справжніх туристів, екскурсійні групи, паломників; розвиток Тарноруди та відповідно – заробіток тим мешканцям села, кого приваблюють перспективи “зеленого туризму”…
Патріотичне підприємництво має у Тарні справді гарні шанси!
Та поки це все лірика. Однак, наша поїздка вималювала фронт для наступних спільних цілеспрямованих дій. За подальшою розробкою проекту “Тарноруда” та діяльністю Подільсько-Галицько-Волинська гільдія слідкуйте на нашій офіційній ФБ-сторінці та інтернет-порталіhttps://www.tarnoruda.org.ua/

Ну і на завершення: віримо, що наше сьогоднішнє зібрання стане на практиці підтвердженням простої істини, записаної у подарованому нам чудовими друзями з благодійного фонду Hesed Besht Владиславом та Галиною журналі “Штетл” :
“Справи ідуть за добрими серцями!”
Добрих сердець нам усім, любові і бажання не просто проживати своє на цій землі але бути її безумовною частиною !

13 Липня, 2016 0 Коментар

Бібліотека Історичні місця верхнього Надзбруччя Новини

Тарноруда паломницька – 2016

by Лора Підгірна 8 Липня, 2016

written by Лора Підгірна

Не менш шанована і старовинна копія чудотворної ікони Ісуса Милосердного Тарнорудського

16 липня о 9:00 християни Волочищини матимуть непересічну духовну подію – паломницький хід до села Тарноруда, а саме – до костелу Св. Скапулярія Божої Матері, де колись зберігався чудотворний образ Ісуса Милосердного Тарнорудського.

Хода пройде вулицею Незалежності до будівлі заводу «Номінал» і зверне вулицею Фридрихівською. А далі – давньою дорогою – через Поляни та Канівське перехрестя. З іншого боку паломники вирушать через Писарівку, Війтівці, Завалійки і так обидва людські потоки зіллються у Тарноруді, де, власне, у зазначеному вище костелі о 15:00 і відбудеться святкове Богослужіння.

Маємо надію, що скоро прочани зможуть і на власні очі побачити не менш давню та шановану відреставровану копію чудотворного образу, історія якого вельми цікава і сповнена пригод.

Вона вже давно стала у наших краях легендою і розповідає про чоловіка на ймення Андрій з Ріпни, що колись давно, ще за княжої доби вибрався на полювання недалеко від Тарноруди. І коли мисливець вибрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив дивовижний образ Ісуса Сумного. До того в нього боліло довгий час серце, але як узяв він образ у свої руки, раптом пройшла біль і хворе серце з того часу його більше не турбувало. Схвильований знахідкою, мисливець відніс ікону до себе додому – але образ дивним чином повернувся а пагорби, понад Збручем. Так повторювалося кілька разів. Опісля того, повідавши про містичну знахідку місцевому парафіяльному священику, мисливець Андрій з Ріпни погодився показати місце де він знайшов образ, а священик порадив йому побудувати тут каплицю.

Далі легенда переносить нас у 1355-1365 роки, коли два брати, імена яких, на жаль, не збереглися, звели на місці каплиці перший дерев’яний костел. В 1754 р. костел було перебудовано в пізньо- бароковому стилі коштом панів Чарторийських. Храм направду був величний: його оточували старі дерева, даючи затінок десяткам паломників… Хоч яким просторим був костельний двір, але він не міг вмістити всіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу. А паломництво до образу Ісуса Милосердого Тарнорудського відбувалося якраз на Успіння Св. Богородиці, 3 травня.

Паломницька Тарноруда , кін.XIX – поч. ХХ ст. Костел Божої Матері Святого Скапулярія

Стіни ж самої будівлі храму мали до 1,5 м завтовшки, склепіння були вкриті чудернацькими рослинними орнаментами. Сім вівтарів, багато оздоблені, милували око…. Сам же чудотворний образ (69,5 на 54 см, олійна фарба на полотні) знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі. Вже 1773 року образ “вдягнули” в срібні шати з золоченою короною. З досліджень польських реставраторів відомо, що на початку XVIII століття ікона пережила пожежу, перемальовувалася, а потім, нажаль, зберігалася в занадто вологому приміщенні. Скоріше за все, всі ці негаразди з образом відбувалися під час гонінь на католиків і Барської конфедерації. У 1920-му році пастор Роговський вирішив вивезти чудотворний образ з Тарноруди до Тернополя. Відвозив його своїми гарними та спокійними кіньми селянин Кушнірчук. Як тільки виїхали за Тарноруду, слухняні коні, начебто, раптом зупинилися і не рушали, хоч як їх не заставляли йти далі. Священик тоді розгорнув ікону і “благословив” нею село за спиною – і коні відразу побігли далі.

Так розпочалась довга дорога Тарнорудського чудотворного образу. За увесь цей час він побував у Тернополі, Луцьку, Рожищі та навіть у Кракові, у храмі Св. Казимира. Потім образ знаходився у Монастирі Тережанек в сестри Остероде. Ще через сім років, завдяки зусиллям пастора Чеслава Дрежка і громади містечка Зельонка Паслецька чудотворна ікона прибула у Зельонку. Образ там перебуває і до сьогодні. Збереглися записи у старовиних книгах, котрі розповідають про чудеса творені Тарнорудський Ісусом Милосердним.

Ось одне з них: коли в часи ксьондза Броніслава Роговького (1910-ті) дах костелу замість Гонту вкривали бляхою, майстру Хіполкові допомагав юнак на прізвище Волинський. За його свідченнями, на піддашшю над вівтарем лежала величезна кількість милиць, паличок та протезів тих, кого по вірі зцілив Господь. Сюди приходили з надією та вірою і католики, і православні. Історії розповідають, що якась жінка три години молилася Тарнорудському Ісусу над тілом свого сина потопельника і той ожив. Інша жінка з села Зайчики мала паралізовану руку, а після молитви оздоровилася.

Оригінал ікони Ісуса Тарнорудського, на жаль втрачено, але збереглися дві чудові копії, відзначені не менш цікавими свідченнями про чудотворні зцілення тих хто вірив. Одна з них і сьогодні збирає паломників у містечку Зеленка Паслецька (Польща) на третю неділю вересня, коли в рамках церемонії подяки за врожай громада має свято єпархії. Друга ж була випадково віднайдена уродженцем села Тарноруда, Анатолієм Рєзніком у старій хаті його діда. Побувавши на реставрації ікона Ісуса Милосердного Тарнорудського тимчасово зберігається у єпископа Кам’янець-Подільської діє цезії, Леона Дубравського, та готується повернутися у рідну Тарноруду. До Тарноруди ж, котра в свій час рівнялася з такими культовими місцями як Зарваниця та Почаїів, прочани їдуть і сьогодні. Там де Господь вперше явив свою милість багатьом саме за часів перебування образу Ісуса Милосердного Тарнорудського – там і сьогодні витає благодать. Й усіх, хто підносить очі та молитви до Неба – зцілює віра та Божа ласка. Адже сказано в Євангелії: по вірі вашій нехай буде вам…

Андрій Майхер,

краєзнавець, історик

тел. для звязку з приводу паломницької ходи:

о. Андрій +380985922344

8 Липня, 2016 0 Коментар

Нова публікація

Пізніші публікації