admin

УВАГА, волочиські культуртрегери, мери, пери і сери! Ми в курсі, що ви нічого не здатні самі придумати і тільки здатні все спохабити або вкрасти чужі ідеї й напрацювання. . За два роки моєї та Андрій Майхер громадської діяльності на Волочищині вас не цікавило нічого з того, що ми робимо. То і сьогодні не крадіть, будьте ласкаві, наші інтелектуальні напрацювання та назви для своїх совдепівських заходів.
Назва #Під_знаком_Білої_Троянди – бренд, який вам #НЕ_НАЛЕЖИТЬ. Ця назва є АВТОРСЬКОЮ інтелектуальною власністю і використана як заголовок одного з моїх матеріалів, створеного на краєзнавчих розвідках Андрія Майхера у виданні Вечірні новини газета для усієї родини. №5 червень-липень 2015 рік . І якщо хочете остаточно опозоритися на всю Україну – ми просто подамо в суд за крадіжку інтелектуальної власності.

#Подільсько_Галицько_Волинська_гільдія #Інформаційно_краєзнавчий_Центр #Тарноруда #Subrosa #Червона_Офелія #Чорні_Запорожці #Слава_Україні #Героям_Слава
Не перестаю дивуватись кожен раз щось нове і цікаве. Як цікаво слухати псевдо істориків передруків які стверджують що у Волочиській громаді жодної Української національної боротьби не було, лиш росія НКВДисти і Червона армія була. Так ось наперекір всьому найвідоміший Тарнорудський шпигун Юрій Горліс-Горський, який жив і займався шпигунством у Тарноруді популяризував найвідоміше гасло України “Слава Україні – Героям Слава”. Вказується навіть що у кримінальній справі рік народження – 1902, місце – Тарноруда на Поділлі. А от жодної таблички не кажучи вже про пам’ятник не говориться від керівників і мови зараз немає. А от полк Чорних Запорожців взагалі відзначився у Тарноруді провівши декілька переможних боїв але про це іншим разом. Зараз є дуже актуальний історичний виклик хоча б щось зробити зі сторони влади. Між іншим недавно на подібну тематику вийшла книга під назвою “Червона офелія” автор Лора Підгірна, події розгортаються у тій самій Тарноруді.
СЛАВА УКРАЇНІ!

Ну, завдяки тому, що ми торочили про ту Тарноруду з Андрій Майхер денно і нощно – місцеві волочиські чиновники сильно-пресильно напружилися, пукнули і на 26-й рік Незалежності чагарі на Тарнорудському кладовищі, кажуть, вирубали (треба у Майхера ще уточнити, чи точно вирубали, бо їм те кладовище – і це ні для кого не секрет – було і залишається до стегна). А далі? Пане Сергій Шпаковський, поясніть, як обласний чиновник місцевим начальникам – своїм підлеглим і не тільки, що чагарі вирубати – то тільки початок. Через рік вони знову виростуть. А огорожу до ладу привести? А табличку пам’ятну почепити? У тому числі й пам’яті Чорних Запорожців. Ну і є в Тарноруді колишній маєток Мордвінових – теперішня сільська школа, яку з впертістю віслюків перетворюють у пластиково-ширпотребно-совдепівський неформат, який потім дуже просто вивести за невідповідністю автентичному первісному вигляду з будь-яких пам’яткоохоронних статусів і перетворити, скажімо, на…. місце для накривання паляни на день села….
Взагалі…. убогість мислення тих, хто мав би сьогодні нарешті підняти свою замоховілу від сидження на казенному стільці дупу і щось зробити для збереження історичної спадщини Тарноруди – ВРАЖАЄ….
Культура – це не оббиті вагонкою стіни та іконостас зі світлин місцевого нардепа й сепаратистки Ані Лорак, як у місцевому відділі освіти. Це не поміняти георгіївську стрічку на червоний мачок. Культура – це коли твоє місто, село, містечко стає брендом, коли про нього пишуть в книгах та газетах, розповідають по радіо й телебаченню, знімають кіно. Коли про цей бренд прагне дізнатися цілий світ. Тому спокою місцевим чиновникам точно не буде. Наступні листи підуть до міністра культури, пана Євгена Нищука, міністерки освіти пані Лілії Гриневич, до притомних прогресивно-мислячих проукраїнсько налаштованих громадських діячів та в усі інші можливі інстанції, аби пам’яткоохоронний статус тарнорудського некрополю не закінчився, почавшись вирубкою корчаків на старих кладовищах.

Оновлений спецвипуск Вечірні новини газета для усієї родини уже побачив світ! Повнокольорове видання- спецвипуск, присвячене історичній Тарноруді. Звичайно, цього занадто мало, аби презентувати Волочищину світу, але , як казав один з героїв “Володаря кілець” : “Варто ступити за поріг і дати волю ногам – невідомо, куди вони тебе заведуть….” 🙂
Відчуваю себе так само! 🙂
“Вечірні новини”у повнокольоровому, глянцевому, журнальному форматі, як завжди – у якісній поліграфії тепер виходитимуть раз на місяць і як завжди, розповідатимуть про чудові але невідомі загалу місця; цікавих, творчих людей, мешканців Волочищини, які щоденно просто роблять свою справу, не чекаючи визнання, грамот та нагород; про мистецькі дійства та неймовірні літературні побачення з відомими українськими письменниками тут, у Волочиську, у форматі авторського проекту Літературний туризм.
Ну а цим виданням про історичну Тарноруду завдячую Богу, який давав віри й натхнення, вірних друзів та однодумців. Дякую моїм чудовим Партнерам, авторам, моделям, веб-дизйнеру, коректору, та фотографам. А ще – усім, хто підтримував, вболівав, сприяв, просто був поряд! Усім їм – ВЕЛИКА ПОДЯКА!
Окрема подяка – усім “доброзичливцям”. Мене це завжди так стимулює!
Ну а придбати “Вечірні новини” можна у крамниці “Книжкова хата”

Тарноруда — село Полянської сільської Ради. Розташована на Подільському плато, між Авратинською височиною і Товтровим кряжем, за 18 км від залізничної станції Волочиськ. Населення — 1214 чоловік.

Перша згадка про Тарноруду датується XVI ст., коли вона належала магнатам з роду Одровонжів, які володіли нею понад 300 років,