Гора Високі камені — подільська “сестра” кримської Демерджі

Товтри
Товтри

Якось на одному надзвичайно крутому краєзнавчо-туристичному сайті «Віртуальні витрішки» зі здивуванням прочитали, що гори біля Івахнівців (село Хмельницької обл. колишнього Чемерівецького р-ну) складно назвати фотогенічними. Якщо точно, то там  зазначено «Івахновецькі Товтри – це реально класно, хоча й нереально нефотогенічно» (с). 

Одразу ж згадався бородатий анекдот про нелюбов до котів: «Ви, батєнька, просто ґотовіть іх нє умєєтє!».

Івахнівці. Високі Камені
Івахнівці. Високі Камені
Івахнівці. Високі камені.
Івахнівці. Високі камені.

Нефотогенічність кожен може побачити на фото… Ну-ну…

Івахнівці. Товтри
Івахнівці. Товтри
Авринія скельна. Товтри
Авринія скельна. Товтри
Горицвіт
Горицвіт
Товтри, авринія та Івахнівці
Товтри, авринія та Івахнівці
Авринія. Товтри
Авринія. Товтри
Краса Товтр.
Краса Товтр.
Ліворуч гора Ян. Товтри. Весна. "Віртуальні витрішки"
Ліворуч гора Ян. Товтри. Весна. “Віртуальні витрішки”
Горицвіт. Товтри. "Віртуальні витрішки"
Горицвіт. Товтри. “Віртуальні витрішки”
Івахнівці. Товтри. "Віртуальні витрішки"
Івахнівці. Товтри. “Віртуальні витрішки”
Івахнівці. Товтри. "Віртуальні витрішки". Осінь
Івахнівці. Товтри. “Віртуальні витрішки”. Осінь

Аби побачити справжню красу товтрини «Високі Камені» треба почимчикувати її гребенем десь з півкілометра. Прогулянка необтяжлива, ба, навіть дуже приємна – природа, вкриті мохом та лишайником скелі, квіти, неймовірні краєвиди та запахи. «Віртуальні витрішки» не пропускають можливості такої прогулянки ніколи. В червні ще й  можна дорогою ласувати суницями – їх тут багато.

Суниць тут багато
Суниць тут багато
Товтри. "Віртуальні витрішки"
Товтри. “Віртуальні витрішки”

Наприкінці ви вийдете до височезних скель що дали назву горі.  Тут складається враження, що ти чарівною силою перенісся до Криму десь в район Ай-Петрі чи Демерджі. Дуже схоже!

Високі камені дійсно ВИСОКІ. Товтри
Високі камені дійсно ВИСОКІ. Товтри
Високі камені. Товтри Івахнівці
Високі камені. Товтри Івахнівці
Вид з вершини скель на гору Ян та товтру Баба
Вид з вершини скель на гору Ян та товтру Баба
Товтри. Івахнівці.. "Віртуальні витрішки"
Товтри. Івахнівці.. “Віртуальні витрішки”
Тотври
Тотври

Високі Камені – гарні у будь-яку пору року. Але золота (в прямому та переносному значенні) пора – кінець квітня та початок травня, коли, як сказано вище, розцвітає авринія скельна. Її назва не дарма походить від латинського «аурум» – золото. Вкриті золотом квітів скелі нікого не залишать байдужим. Буяння авринії гармонійно доповнюють сонечка горицвіту, що розцвітає у ці ж дні, галявинки первоцвіту весняного (Primula veris L.) та фіалок. Шарму додають й схожі на святково вбраних наречених деревця квітучої аличі.

Товтри.
Товтри.
Авринія скельна. Товтри. "Віртуальні витрішки"
Авринія скельна. Товтри. “Віртуальні витрішки”
Кожної миті гори змінюються. Товтри. "Віртуальні витрішки"
Кожної миті гори змінюються. Товтри. “Віртуальні витрішки”
Товтри. Івахнівці. #Віртуальні_витрішки
Товти. Івахнівці. "Віртуальні витрішкм"
Товти. Івахнівці. “Віртуальні витрішкм”

Бувалі туристи давно підмітили, що «степові» Товтри дуже схожі на Кримські гори – такі ж вапнякові скелі та валуни з химерним вивітрюванням, подушечки смарагдового моху та фіолетові килимки квітучого чебрецю… Навіть запахи тут однакові.

Товти.Чабрець. Чим не Крим?
Фіалки серед скель.
Фіалки серед скель.
Молодило
Молодило
Товтри
Товтри. Світанок.
Товтри. Світанок.

Пояснення просте. Й в Криму, й на Поділлі ми бачимо колишнє морське дно. Лише в першому випадку воно піднялося вгору завдяки тектонічним процесам, а в нашому – давній бар’єрний риф просто оголився коли звідси відійшли води Сарматського моря.

До речі, в горах Криму автор не раз знаходив давні корали та скам’янілі рештки викопних морських мешканців.

А далі – все просто. За однакових зовнішніх умов створилися майже ідентичні біоценози та ландшафти. (на фото нижче – “сарматські” скам’янілості Товтр)

Мешканці Сарматського моря
Мешканці Сарматського моря

За кілька тижнів естафету від авринії приймають чебрець та ломикамінь (він же очиток їдкий). Якщо авринія росте у вигляді купинок-кошиків, то ці стеляться «коржом». Досить часто чебрець та очиток ростуть разом. Вкриті золотаво-бузковим килимком камені в оточені смарагдової трави виглядають просто фантастично.

Чабрець та Очіток. Товтри
Чабрець та Очіток. Товтри.
Чабрець та Очіток. Товтри.
Чабрець та Очіток. Товтри
Чабрець та Очіток. Товтри
Якісь дрібні папороті
Якісь дрібні папороті

Будь-яке утворення, що кардинально виділялося на тлі оточуючого рельєфу наші предки автоматично вважали житлом духів чи богів. Найкрасномовніший приклад – знаменита «Кам’яна могила», що в Мелітопольському р-ні Запорізької обл. Товтри теж досить сильно виділяються на місцевості. Горбиста рівнина по тому раптом вузька гірська гряда і знову рівнина. 

Високі Камені. Вид з гори Баба
Високі Камені. Вид з гори Баба

Товтрина Високі ж Камені виділяються навіть на цьому тлі. На її вершині найшвидше було якесь святилище. На це вказує ряд ознак. По-перше на майданчику, що над скелями, якісь тваринки (думаю що миші) постійно вигрібають зі своїх нірок специфічну «палену землю». Така утворюється або на місцях давніх пожарищ (де згорів принаймні чималий сарай), або величезних ритуальних вогнищ (на таких або спалювали тіла мертвих, або приносили жертви давнім Богам). З землею часом викопуються дрібні фрагменти черепків (на більші у таємничих норокопачів сил не вистачає). Добре видно що це «ліпняк», тобто архаїчна кераміка виготовлена без гончарного кола. Судячи з усього щось бронзової доби.

Дольмен?
Дольмен?

Що місце тут непросте свідчать і сліди активної діяльності мародерів-детектористів. Було би дуже цікаво дізнатися, що вони тут познаходили. Це могло би хоч трохи прояснити історію гори та доповнити знання про минуле Подільського краю.

Найголовніше ж свідчення сакральності Високих Каменів – стародавній дольмен під скелями. Ці мегалітичні споруди зводилися від мідно-кам’яної до доби ранньої бронзи, а пізніше – ні. Утворений брилами прохід символізував браму між різними світами – між світом людей та богів, світом живих та мертвих.

Дольмен?
Дольмен?

Дивне утворення під скелями автор довгий був схильний розглядати ймовірніше химерною грою природи, ніж рукотворною спорудою. Думка кардинально змінилася під час відвідин гори, що співпали з зимовим сонцестоянням. Як виявилося у цей день сонце сідає просто по центру утвореного брилами отвору. Нагадаємо, що дольмени найчастіше зводилися з орієнтацією на певні астрономічні явища.

Гору, як святу, шанують й досі. Біля її основи видно велику брилу з фігурою божої Матері. Місцеві вірять, що одна з заглибин на ній – слід Богородиці, залишений, коли Вона мандрувала до Почаєва. Досить вірогідно, що це не просто так брили, а рукотворний мегаліт, який у давнину виконував роль жертовника. 

Камінь дє є слід Божої Матері

Цікава особливість місцевих гір, як Високих Каменів, так й їх сусідів – довжелезний складений з необробленого каміння мур, що відгороджує гори від села під ними. Перед цим Великим Подільським Муром добре видно ще й невеличкий рів. 

Великий Івахнівецький мур

Чималу захисну споруду поставили проти овець, які колись масово випасалися на схилах гір. Огорожа захищала селянські обійстя від потенційної шкоди з боку ненажерливих, але корисних та смачних парнокопитних.

Молочай в росі
Молочай в росі

Коли в 1981 р створили Івахновецький заказник випас овець заборонили. Адже заказник загальнодержавного значення створили з метою охорони природних комплексів Товтр із своєрідними угрупованнями степової, лучно-степової та наскельної рослинності. Вівці ж все то «зістригали» до землі. А от корів тут випасати дозволено. Ці їдять лише верхівки, до того ж вони виконують корисну функцію та стримують небажані тут процеси заліснення. 

Тут в розповіді про Високі Камені поставимо крапку. Додамо лише  трішки фото цієї гори та її сусідів

Високі камені (ліворуч) Гора Баба — праворуч
Високі камені (ліворуч) Гора Баба — праворуч
Товтри та соняхи
Невеличкі товтрини біля Івахнівець
Невеличкі товтрини біля Івахнівець

Нагадування

Подякувати автору за роботу та допомогти проекту «Віртуальні Витрішки» (витрати на поїздки, покупка екшн-відеокамери для зйомок відео тощо) можна переказавши кілька десятків гривень на картку ПБ 5168 7554 6511 0969.  Двайдцять донаторів, та по 20 гривень, це ж будєт сумасшедшая сума дєнєґ!

Одночасно будемо дуже вдячні за репости в соціальних мережах, та письмовий відгук під цим постом.

Рожи́ська цегла та історія села.

( рус.Рожиска, пол. Rożyska) — село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області. Перша письмова згадка – 1457 р., згодом згадане у 1470 р. як Рожище (Рошиці), власність Яна Свинки з Поморян. Назва походить, імовірно, від р. Збруч, русло якої колись нагадувало оленячий ріг. За іншими переказами, в давнину тут була велика популяція турів. На користь цієї версії свідчить назва сусіднього с. Турівка. Рожи́ськ належали до Ґжималовського ключа Sieniawskich. У спадок вона перейшла до Rzewuską (Rzewuską), матері Вацлава. Коли через оголошену Ржевуською неплатоспроможністю ключ Ґжималовського було продано. Рожи́ськ купив Kazimierz Rozwadowski (Казімеж Розвадовський), полковник польського війська. Після його смерті (1836 р.) маєток перебрав його син Wiktor Rozwadowski (Віктор Розвадовський). На пагорбі села збереглася капличка гробовець (1863 р.) родини Розвадовських, де похований Казимир із своєю дружиною Анною. Але коли тарнопольський староста Sacher (Захер) у 1846 р. закрив дворянство всього краю в тарнопольських в’язницях і переслідував, особливо родину Розвадовських, Віктор Розвадовський продав Рожи́ськ Kazimierzowi Grocholskiemu (Казімеж Грохольський). З 1888 року, після смерті батька, власником маєтку стає Grocholski Roman (Роман Ґрохольський). Функціонували цегельня, ґуральня, млин. Kazimierz Grocholski (Казимир Грохольський)( 1815, с. Рожиськ, нині Тернопільського району — 10 грудня 1888, Опатія, нині Хорватія) — польський громадсько-політичний діяч, державний діяч Австро-Угорщини. Перший міністр у справах Галичини в уряді Гогенварта, сприяв спольщенню навчального процесу у Львівському університеті. Президент «Кола Польського» у віденському парламенті. Батько — Фелікс, ротмістр австрійської армії. Матір —Юзефа з Ґжималів. Навчався у Тернопільській гімназії оо. єзуїтів до 1829 року. Ступінь доктора права отримав у 1839 році. У 1848 році член Ради Народової Тернопільського округу. Член Товариства Господарського з 1851 року. Посол Галицького сейму першої каденції, обраний від курії великої власности Тернопільського округу. Як міністр у справах Галичини в уряді Гогенварта (11.4.—25.10.1871) спричинився до спольщення навчального процесу у Львівському університеті. З 1878 року — таємний радник двору. Був представником «подоляків». Дружина — Анеля Коссовська, власниця маєтку в с. Булашів на Волині. Казімєж Грохольський був людиною цивілізованою, колишній австрійський кадровий військовий. Він займався й тим, що вирощував коней для потреб польської кавалерії, часто до нього приїздили вельможні пани і вони проводили кінні забіги, змагання з подолання перешкод. Добре велося і простим людям – на Кут вивозилася бочка пива, грав оркестр, бив церковний дзвін, була неділя, а в той час за Збручем люди важко працювали, ходили якісь марні, виснажені. Їм навіть заборонялося повертатися обличчям до кордону. «Наш» пан їздив автом, та пізніше мусів його спродати, бо мав фінансові проблеми. «Визволителі» вивезли родину Грохольського у Сибір. Подейкують, що його разом з іншими «глитаями», роздягнутого загнали на замерзлий Байкал, а потім розтрощили кригу гарматами, так і пішли всі на дно. Син Роман перебрався до Англії на службу в армії генерала Андерса, яка була сформована з залишків польських військовополонених у Совєцькому Союзі. Цегла шановного Ярослава Винярського з сигнатурою “Rożyska1892”- Grocholski Roman, cegielnia Rożyska, Königreich Galizien und Lodomerien, Österreich-Ungarn Monarchie.

Джерело

 

 

 

 

ЕКСКУРСІЯ Околиці Тарноруди Частина 1 “Гора Курган”.

Околиці Тарноруди віртуальна мандрівка. Частина 1 “Гора Курган”.

Новий формат для мене, але спробую. Тема цієї замітки буде мандрівка околицями Тарноруди, або можна сказати крайнім західним Поділлям. Маю надія що моя спроба буде вдала. І думаю, щоб було краще читати я розіб’ю цю подорож на декілька частин.

Подорож розпочнемо з ріпаку та гори Курган яка в найвищій своїй вершині має якихось 319.8 метра. Для наших мість то є зовсім мало. Але горо має свої цікавинки і унікальності.

Так чим же цікава ця гора, а тим що це фактично перша справжня зустріч річки Збруч та Товтрової гряди, що починає переходити з правого берега на лівий. Знаючи про красу товтр видовище має бути захопливе і товтри не підводять зі Збручем.

Вид на село Рожиськ і Тарнорудські “Лагуни” з гори Курган

 

Чому гора називається Курган. Все дуже просто бо на її вершині є курган. Він розораний, але ще поки проглядається у обрисі гори. Мій дідо казав що у 50 роках його ще не орали, а зараз від просто розораний.

Вид з Кургану на другий Тарнорудський ставок або Канівськи з правої сторони село Канівка

 

Внизу тече Збруч і Тарнорудські ставки. Гора або ж товтра утворює так звану стінку над Збручем. Це досить крутий підйом над водою метрів на 30 або й більше все залежить від місця. У нашому випадку курган здіймається на висоту близько 50 метрів над Збручем. Знизу вперше видно вапнякові відкладення у формі каменів. Окрім цього місця дуже багаті природою і живністю. Тут можна бачити велику кількість різноманітного птаства. Починаючи від звичних лебедів і до диких гусей що тут гніздуються. Дикі гуси це рідкість для нас колись гніздувались у Маначині, а зараз перебрались на Тарнорудські ставки, адже Маначинський гідрологічний заказник пересихає і має мало води.

Дикі гуси і виводок лебединий .

 

В один момент засвистіли крила лебедів і перед нами ось така картина відкривається. …..

Лебеді, гарно все таки.

 

 

Лебеді і на фоні видно залишки села Гостра Могила

 

Про Гостру Могилу напишу згодом.

Село Іванівка та лебеді. Напів зруйнований храм то костел св.Станіслава у Іванівці.

 

На фотографії нижче видно лебеді і село Іванівка. На основі ЛЕП можна побачити як від головного пасма Медоборів йде підйом висоти від 268 метрів до більше ніж 400. Адже головний хребет має висоти у цьому місці поза 400 місцями 417.

Дорога з гір в долину Збруча, займає якихось 7 чи 8 кіометрів.

 

 

Спуск в долину з гори Курган.

 

Окрім цього Збруч і гора Курган утворюють чашоподібну долину яку називають по різному. Деколи її іменують як “Римська” або “Фронтковских” бо там колись було поселення.

Вид на гору Курган з гори Тарнорудської котра в піку має вже 346 метрів.

 

З гори гарний краєвид на сусідні села видно село Оріховець, а окрім цього й Підволочиськ.

На передньому плані Оріховець а задньому Підволочиськ

 

 

«Скажений млин» та привид шляхтича

Пан Юревич був одинаком – не мав ні сім’ї ні нащадків. Розповідають, що дружина, яку він без тями любив, померла при пологах. Дитина теж не вижила, тому за сина він вважав племінника Миколу, до якого ставився з великою приязню та призначив спадкоємцем.  Той неодноразово гостював у дядька в маєтку. Та що там – фактично жив там. Коли старий пан раптово безслідно зник він успадкував всі його статки. Правда насолоджувався тим багатством недовго – сталася революція і йому довелося накивати п’ятами.

Пуща Відлюдника в Медоборах

Анахоретство широко практикувалося ченцями греко-католицького ордену чину Святого Василія Великого. У цьому ключі місцеві відлюдники, принаймні в XVIII ст., мали досить тісні контакти з сусіднім Сатанівським монастирем, що на той час належав василіанам.

Зникаюча природа Медоборів Манлявські (городницькі скали)

Неподалік від Тарноруди є майже гірський хребет зі скалами. Ці скали зберегли велику різноманітність природню. Але на відрізку Медоборів що бере початок зі гори Монастир біля села Максимівка і тягнеться до Вівся є 5-ть кар’єрів які нищать цю природу. Але найбільш шкоди приносить Городницький кар’єр. Він майже знищив Панську і Гостру Могилу, а на цьому відрізку найрізноманітніша природа. Тому ми сконцентруємось на цій багатій природі.

Зіновать на схилах Панської гори

Ось це лише невелика частина того різноманіття природи. Більшість видів є рідкісні і не зустрічаються в інших місцевостях. Це багатство пов’язане з тим що люди берегли природу цих місць. До наших днів дійшла легенда про богиню яка жила на горі котру зараз нищить Городницький кар’єр.

Легенда про богиню на Панській горі!

Колись давно жила в печері на Панській скалі богиня і, берегла квіти сон-трави. Вона охороняла сон-траву від тих людей, які по-варварськи, оберемками рвали квіти навесні. В місячну ніч вона виходила з печери, сідала на високий камінь і чесала свою золотаву косу. Розплетена коса, осяяна місячним сяйвом, набирала чародійної сили і богиня вночі карала тих, хто вдень вирвав більше п’яти квіток.

Найжорстокішою була до матерів, які мали плаксивих дітей і рвали оберемками сон, щоб зробити із засушених квітів подушку, на якій дитина спала безпробудно цілу ніч. Однак коли матері рвали сон-траву під час повного місяця, коли коса богині мала чародійну силу, вона міняла плаксиву дитину на спокійну, яка не прокидалась ні вдень, ні вночі. Це непокоїло необачних матерів, які забували, в який час можна рвати сон-траву, не більше п’яти рослин.

Одного разу в селі з’явився невідомий солдат. Він пообіцяв матерям, що звільнить їх від жорстокої богині, якщо вони не будуть рвати більше п’яти штук сону і справлять для солдата бенкет. Ті радо погодилися. Солдат посвятив собі шаблю і в місячну ніч заховався за високий камінь, на який виходила богиня чесати косу. Як тільки місяць почав виходити із-за хмар, богиня почала промовляти слова закляття: «Світи місяцю, бо я хочу косу чесати і шкідників покарати». А солдат схопив за косу і відрізав її. Знесилена богиня залишила печеру і зникли на Панській скалі. Минули роки. Багато людей забули легенду, по-варварськи нищили квіти.

Цей відрізок від Скринського лісу до Манляви є дуже багатий на рослинність велика кількість унікальних рослин ендеміків, а також таких що зникають і занесені до червоної книги.

Heading Title

Новини

Зникаюча природа Медоборів Манлявські (городницькі скали)

by admin

Охоронна археологічна служба України повідомляє про військово-історичний комплекс у місті Кам’янці-Подільському.

by admin

Праці Хмельницького церковно-історичного товариства, випуск 1. 2020 р

by admin

АСТАРТА обробляючи поля травить жителів Волочиська.

by admin

Тарноруда край нашого серця

by admin Відеогалерея

Природа Надзбруччя Тарноруда – Волочиська ОТГ

by admin

Велика фото підбірка Тарноруди.

by admin

Тарноруда. Під Знаком Білої Троянди… Презентація Книги-Альбому

by admin

Прикордонне місто Тарноруда: від склепів і австрійської митниці до трьохсотлітніх лип та броварні

by admin

Загадкові подорожі, або Сім особливостей Тарноруди

by admin

Охоронна археологічна служба України повідомляє про військово-історичний комплекс у місті Кам’янці-Подільському.

Експедицією Охоронної археологічної служби України було досліджено унікальний військово-історичний комплекс у місті Кам’янці-Подільському.

Під час археологічних досліджень ділянки, яка призначалась під будівництво, було виявлено фундаменти башти. Зіставлення різночасових планів міста показало, що це – так звана Турецька башта, яка використовувалась з кінця XVІ і протягом XVIІ століття як оборонний та житловий об’єкт

Там само відкрито ділянку міського оборонного муру кінця XVIІ – першої половини XVIIІ століття. Мур, що з’єднував вежу та міські ворота з’явився під час «турецького» періоду історії міста (1672–1699 рр.). Цим же часом датується досліджена ділянка артилерійської батареї, відомої згодом як батарея Св. Яна, збудована Крістіаном Дальке.

Виявлена башта на початку XVIІ століття була перебудована на гарматну ливарню (людвисарню), що функціонувала упродовж 1706–1730-их років. Перші відомості про відлиті гармати маємо під 1713 роком, коли її керівник, англієць Анджей Арчибальд Гловер де Глейден, писав у листі до Адама Сенявського, що «маємо тепер гармат десять 6-фунтових в Кам’янці відлитих». Протягом 1708–1736 років при людвисарні було виготовлено 25 гармат. Дві з них зараз зберігаються у Варшавському військово-історичному музеї Війська Польського.

Людвисарня має добрий стан збереженості і є унікальним об’єктом міжнародного значення. На території Східної Європи невідомі подібні пам’ятки, що дійшли до нашого часу у такому стані. Гарматна майстерня Кам’янця грала вагому роль у військовому минулому Речі Посполитої.

Досліджений комплекс отримав статус пам’ятки і взятий під державну охорону, розробляється проект його музеєфікації та підготовки для екскурсійного відвідування.

Експедицією Охоронної археологічної служби України було досліджено унікальний військово-історичний комплекс у місті…

Posted by Охоронна археологічна служба України on Thursday, 13 February 2020

Праці Хмельницького церковно-історичного товариства, випуск 1. 2020 р

Вийшла книга – наукове видання краєзнавців Хмельницької області Праці Хмельницького церковно-історичного товариства, випуск 1. 2020 р. Долучився до цієї наукової роботи Переліком сакральної християнської архітектури у Хмельницькій області, яка перебуває під охороною держави (шукайте свої святині тут!) та статтею Сакральні храми Новоушиччини – об’єкти культурної спадщини..Досліджуємо далі..Віри та добра нам усім!

Сергій Шпаковський

АСТАРТА обробляючи поля травить жителів Волочиська.

#отруєння #гербіциди #астарта_київ
Сьогодні вийшов у садок свій і побачив наступну картину як АСТАРТА травить безбожно людей і мене в тому числі. Як в таку вітряну і погану погоду можна кропити поля. Адже за законом ніхто не має права кропити поля тим паче біля самого міста. Адже гербігація допускається при швидкості вітру до 4 м/с”. А сьогодні прямо голову зносить. Після такого свавілля і без наказаності хворіють люди появляються болячки а ми думаємо звідки воно. Невже ціна врожаю вища ніж здоров’я людей.
P.S. Люди не будьте байдужі відстоюйте свої права.