StMargareth_edinburgh_castle2

Не Святою Агатою єдиною…

 

вітраж із зображенням Св. Маргарити Шотландської, каплицяСв. Маргарити, Едінбург, Шотландія

вітраж із зображенням Св. Маргарити Шотландської, каплицяСв. Маргарити, Едінбург, Шотландія

Історія нашої Тарноруди не перестає вражати, дивувати за захоплювати. І чим глибше занурюєшся в неї, тим більше розумієш, що вона таки направду легендарна. Така, якою не соромно поділитися із світом.
Подільсько-Галицько-Волинська гільдія взяла на себе місію усіляко практично сприяти збереженню історичної спадщини Волочищини і ось, рухаємося, друзі. Правда, все відбувається так наче усі легенди Тарноруди, уся її славна минувщина тільки й чекали, поки знайдуться ті, хто зацікавиться ними і самі почнуть промовляти до нас…. Все наче за “Баладою о времени” Висоцького:
Время подвиги эти не стерло:
Оторвать от него верхний пласт
Или взять его крепче за горло –
И оно свои тайны отдаст.
Упадут сто замков и спадут сто оков,
И сойдут сто потов целой груды веков…
А ось і головна інтрига: як гадаєте, що поєднує середньовічну шотландську королеву Маргариту, канонізовану у 1250-му році та визнаною Папою Римським небесною покровителькою Шотландії й нашу Тарноруду ?
А ось і розгадка:

Св. Маргарита Шотландська, скульптура у єзуїтському храмі, м. Лондон.

Св. Маргарита Шотландська, скульптура у єзуїтському храмі, м. Лондон.

Свята Маргарита Шотландська насправді доводилася онукою нашому руському князеві, тестеві усієї тогочасної Європи Ярославу Мудрому, І відповідно була донькою руської князівни Агафії Ярославни та англійського короля Едварда-Вигнанця.
В результаті посягань на англійський престол норвежця Гаральда ІІІ Сігурдссона королівська родина Маргарити переховується у Шотландії і там, близько 1069-го року юна Марго була видана за шотландського короля Малкольмома III, відповідно ставши королевою Шотландії.
Маргарита народила Малькольму восьмеро дітей, четверо з яких один за другим ставали королями Шотландії; один із синів Маргарити, Давид, був канонізований, як і мати, католицькою церквою, а дочка , принцеса Матильда, вийшовши заміж за англійського короля Генріха I і стала пра-бабцею легендарного англійського короля Річарда Лев’яче серце.
Та поверенімося до самої Святої Маргарити Шотландської.
Благочестива королева Маргарита опікувалася церквою й ченцями. З її діяльністю пов’язано проникнення на північ Європи лицарської англо-французької культури, котра захопила терени усєї Европи і втримувала позиції аж до XVI століття.
Королева Свята Маргарита і до сьогодні у Шотландії надзвичайно відома та шанована.
Ім’я Маргарити присвоєно найдавнішій будівлі Единбурга та каплиці королівського замку. Університетський коледж в Единбурзі також названо на її честь. Її прах упокоєно поряд із прахом чоловіка-короля у Данфермлинському абатстві. А 16 листопада – дата смерті Маргарити вшановується шотландцями як День Святої Маргарити, Патронеси Шотландії.

ілюстрація Малькольм III и Маргарита Шотландська на сторінці гербовника шотландської королеви Марії Стюарт (1562 р.)

ілюстрація Малькольм III и Маргарита Шотландська на сторінці гербовника шотландської королеви Марії Стюарт (1562 р.)

Разом із тим, через багато століть, у містечку Тарноруда на Волочищині міська управа мала власну символіку – печатку із зображенням жіночої постаті з хрестом у руці – найімовірніше – Святої Маргарити Шотландської. Відбиток цієї печатки, датований 1870р-ми роками і сьогодні зберігся в колекції документів відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера.
Сьогодні, від імені ініціативної групи Подільсько-Галицько-Волинська гільдія я звязалася із Львівською науковою бібліотекою ім. В.Стефаника, завідувачкою відділу рукописів, пані Мирославою Дядюк аби уточнити, чи направду у біблотеці зберігається колекція документів Антонія Шнайдера а серед них – і відтиск таємничої тарнорудської печатки із зображенням Святої Маргарити Шотландської.
Вже за кілька днів матимемо фото-копію документа і я обов’язково викладу її тут, на офіційній сторінці Подільсько-Галицько-Волинська гільдія та на офіційному порталі ГО.
Проте отриманням копії відтиску тарнорудської печатки наші пошуки не завершаться. Адже згадки про тарнорудську печатку з Св. Маргаритою мали б знайтися і в інших документах того часу; могли б залишитися якісь ледь-помітні сліди і в самій Тарноруді…
Не дає спокою і запитання, чому саме Свята Маргарита зображена на тій печатці. Яким саме чином історія шотландської святої покровительки переплітається із історією нашої Тарноруди.

Данфермлинське абатство - місце упокоєння Св. Маргарити.

Данфермлинське абатство – місце упокоєння Св. Маргарити.

Зрозуміло тільки одне:усе у цьому світі замішане з однієї глини. Далеке набагато ближче до нас, ніж ми думаємо, а світова історія людства складається із таких ось тоненьких штрихів, доль, історій , в яких вплетена наша Україна-Русь і навіть маленька Тарноруда – колись славне та легендарне містечко…
Повторюся, що на тлі того, що нам уже відомо про Тарноруду – це вже не просто дивує а захоплює!!!
Щира подяка історику та краєзнавцю Андрій Майхер за розкручування нового витка та нової історії про Тарноруду….
Далі буде…

Фото2

Тарноруда паломницька – 2016

IMG_2192

Не менш шанована і старовинна копія чудотворної ікони Ісуса Милосердного Тарнорудського

16 липня  о 9:00 християни Волочищини матимуть непересічну  духовну  подію  – паломницький хід до села Тарноруда, а саме – до костелу Св. Скапулярія Божої Матері, де  колись зберігався чудотворний образ Ісуса Милосердного Тарнорудського.

Хода  пройде вулицею Незалежності до будівлі заводу «Номінал» і зверне вулицею Фридрихівською. А далі – давньою дорогою – через Поляни та Канівське перехрестя. З іншого боку паломники вирушать  через Писарівку, Війтівці, Завалійки і так обидва людські потоки зіллються у Тарноруді, де, власне, у  зазначеному вище костелі о 15:00  і відбудеться  святкове Богослужіння.

Маємо надію, що скоро прочани зможуть і на власні очі побачити не менш давню та шановану  відреставровану копію  чудотворного образу, історія якого вельми цікава і  сповнена пригод.3 стор. фон права сторона

Вона вже давно стала  у наших краях легендою і розповідає про чоловіка на ймення Андрій з Ріпни,  що колись давно, ще за княжої доби  вибрався на полювання недалеко від Тарноруди. І коли мисливець вибрався крізь терен на вершину пагорба, раптом побачив дивовижний образ Ісуса Сумного. До того в нього боліло довгий час серце, але як узяв він образ у свої руки, раптом пройшла біль і хворе серце з того часу його більше не турбувало. Схвильований знахідкою, мисливець відніс ікону до себе додому – але образ  дивним чином  повернувся а пагорби, понад Збручем. Так повторювалося кілька разів. Опісля того, повідавши про містичну знахідку місцевому парафіяльному священику, мисливець Андрій з Ріпни погодився показати  місце де він знайшов образ, а священик  порадив йому побудувати тут каплицю.

Далі  легенда переносить нас у 1355-1365 роки, коли два брати, імена яких, на жаль, не збереглися, звели  на місці каплиці перший дерев’яний костел. В 1754 р. костел було перебудовано в пізньо- бароковому стилі коштом панів Чарторийських. Храм направду був величний: його оточували старі дерева, даючи затінок десяткам паломників… Хоч яким просторим був костельний двір, але він не міг вмістити всіх коней та возів під час прощ до чудотворного образу. А паломництво до образу Ісуса Милосердого Тарнорудського відбувалося якраз на Успіння Св. Богородиці, 3 травня.

Фото2

Паломницька Тарноруда , кін.XIX – поч. ХХ ст. Костел Божої Матері Святого Скапулярія

Стіни ж самої будівлі  храму мали  до 1,5 м завтовшки, склепіння були вкриті чудернацькими  рослинними орнаментами. Сім вівтарів, багато оздоблені, милували око….  Сам же чудотворний образ (69,5 на 54 см, олійна фарба на полотні) знаходився за трьома заслонами в головному вівтарі.  Вже 1773 року образ “вдягнули” в срібні шати з золоченою короною. З досліджень польських реставраторів відомо, що на початку XVIII століття ікона пережила пожежу, перемальовувалася, а потім, нажаль,  зберігалася в занадто вологому приміщенні. Скоріше за все, всі ці негаразди з образом відбувалися під час гонінь на католиків і Барської конфедерації. У 1920-му році пастор Роговський вирішив вивезти  чудотворний образ з Тарноруди до Тернополя. Відвозив його своїми гарними та спокійними  кіньми селянин Кушнірчук. Як тільки виїхали за Тарноруду, слухняні коні, начебто, раптом зупинилися і не рушали, хоч як їх не заставляли йти далі. Священик тоді розгорнув ікону і “благословив” нею село за спиною – і коні відразу побігли далі.

Так розпочалась довга дорога Тарнорудського чудотворного образу. За увесь цей час він побував у Тернополі, Луцьку, Рожищі та навіть у  Кракові, у храмі Св. Казимира. Потім образ знаходився у Монастирі Тережанек в сестри Остероде. Ще через сім років, завдяки зусиллям пастора Чеслава Дрежка і громади містечка Зельонка Паслецька чудотворна ікона  прибула у Зельонку. Образ там  перебуває і до сьогодні. Збереглися записи у старовиних книгах, котрі розповідають про чудеса творені Тарнорудський Ісусом Милосердним.

Ось одне з них: коли в часи ксьондза Броніслава Роговького (1910-ті) дах костелу замість Гонту вкривали бляхою, майстру Хіполкові допомагав юнак на прізвище Волинський. За його свідченнями, на піддашшю над вівтарем лежала величезна кількість милиць, паличок та протезів тих, кого по вірі зцілив Господь.  Сюди приходили з надією та вірою і католики, і православні. Історії розповідають, що якась жінка три години молилася Тарнорудському Ісусу над тілом свого сина потопельника  і той ожив. Інша жінка з села Зайчики мала паралізовану руку, а після молитви оздоровилася.

Оригінал ікони Ісуса Тарнорудського, на жаль втрачено, але збереглися дві чудові копії, відзначені не менш цікавими свідченнями про чудотворні зцілення тих хто вірив. Одна з них і сьогодні збирає паломників у містечку Зеленка Паслецька (Польща) на третю неділю вересня, коли в рамках церемонії подяки за врожай громада має свято єпархії. Друга ж була випадково віднайдена уродженцем села Тарноруда, Анатолієм Рєзніком у старій хаті його діда. Побувавши на реставрації ікона Ісуса Милосердного Тарнорудського тимчасово зберігається у єпископа Кам’янець-Подільської діє цезії, Леона Дубравського, та готується повернутися у рідну Тарноруду.  До Тарноруди ж, котра  в свій час  рівнялася з такими культовими місцями як Зарваниця та Почаїів, прочани їдуть і сьогодні. Там де Господь вперше явив свою милість багатьом саме за часів перебування образу Ісуса Милосердного Тарнорудського – там і сьогодні витає благодать. Й усіх, хто підносить  очі та молитви до Неба – зцілює віра та Божа ласка. Адже сказано в Євангелії: по вірі вашій нехай буде вам…

                                                                                                                                                             Андрій Майхер,

краєзнавець, історик 

тел. для звязку  з приводу паломницької ходи:

о. Андрій  +380985922344